Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Ніч новітньої історії

25 грудня, 2003 - 00:00


Фотокореспондент «Дня» Микола ЛАЗАРЕНКО був серед тих журналістів, які, як і багато депутатів, провели ніч із 23 на 24 грудня — «конституційну ніч»-2, — у стінах Верховної Ради. Результат — знімки, які вже, можна сказати, ввійшли в нашу новітню історію. Ці чорно- білі фотографії додають нюансів та відтінків, необхідних для розуміння ситуації.

Володимир МАЛИНКОВИЧ, політолог:

— Схоже, лідери нашої опозиції вважають, що їхні дії нагадують дії грузинської опозиції під час нещодавніх подій у Тбілісі. Це, на мій погляд, велика помилка. Ці дві події об’єднує лише грубе порушення парламентських процедур. Українська опозиція, хоча і вважає себе демократичною, насправді блокує демократію в Україні. Адже йдеться про прийняття законопроектів про зміни до Конституції, які в принципі спрямовані на демократизацію управління нашою державою. У них, зокрема, йдеться про суто пропорційні вибори до парламенту, чого вимагала вся опозиція. Створення відповідального перед парламентом уряду — також вимога опозиції, тієї самої «Нашої України». Звичайно, там є моменти, які не можуть не викликати занепокоєння в лідерів «Нашої України» — зокрема, норма про обрання президента України в парламенті в 2006 році. Цей момент вимагає обговорення, і безумовно, саме навколо цієї проблеми слід вести переговори між партіями, які підтримують Президента України Леоніда Кучму, й опозиційними — як лівими, так і правими. Гадаю, що цілком можливо домовитися або взагалі про скасування цього положення, або, що ймовірніше, про перенесення терміну обрання президента парламентом з 2006 на 2009 рік.

Крім того, зміни, передбачені законопроектом «Медведчука — Симоненка», будуть здійснені в 2006 році, тобто за нового президента. І на це опозиція не має жодних аргументів. Тому їхні дії під час останнього засідання парламенту — не що інше, як спроба припинити політичну реформу, законсервувати той політичний устрій, який зберігає адміністративну вертикаль влади від верху до низу та підпорядковує цю вертикаль тільки одній людині — Президенту України. Усе інше — ігри, камуфляж. Шкода, що прийняття законопроекту № 4105 у першому читанні сталося з порушенням звичайної парламентської процедури, але в цьому винна передусім опозиція. Опозиція створила ситуацію, в якій правильного, абсолютно відповідного протоколу рішення бути не могло. Тому я не бачу підстав для тих, хто порушив нормальну роботу Верховної Ради, скаржитися на відсутність цієї самої нормальної роботи. Тепер залишається час для переговорів стосовно положень, які містяться в законопроекті 4105. Добре, що вже не йдеться про 2004 рік як рік виборів президента в парламенті, про пролонгацію терміну повноважень нинішніх парламентаріїв тощо. Мене також дуже дивує позиція тих західних спостерігачів, які підтримують наших правих опозиціонерів, не особливо вникаючи у суть справи, не помічаючи, що процес політичної реформи спрямований на європеїзацію України.

Газета: