Нинішня влада втратила почуття реальності
Євген Марчук
Коли Кабінет Міністрів звинувачує Верховну Раду в підтасовуванні фактів, спекуляції та закликає Президента забезпечити "надійний конституційний порядок", а радник керівника держави Анатолій Гальчинський дозволяє собі висловлювати якусь "особисту думку" про постанову Верховної Ради та введення президентської форми правління, то це свідчить, щонайменше, про втрату почуття реальності.
Уже не вперше представники адміністрації Президента дозволяють собі робити політичні заяви фактично замість глави держави. Пригадаємо бодай торішній вислів керівника АП Євгена Кушнарьова про те, що президентський апарат вивчає можливість дострокового розпуску парламенту. Однак радник Президента говорить не просто про розпуск представницького органу влади, а про зміну форми правління в країні. Безперечно, такі заяви є відгомоном тих варіантів подальшого розвитку ситуації в країні, що їх, очевидно, реально розглядають в адміністрації Президента. Відсутність реакції Леоніда Кучми на слова свого радника свідчить про те, що простежується реакція громадської думка на подібні антиконституційні дії.
Очевидно, в запалі реакції забули державні чиновники, що Верховна Рада, як і інстит президентства, є рівноправними гілками влади, й тому публічний заклик посадової особи адміністрації Президента до "припинення діяльності Верховної Ради" є не що інше, як заклик до неконституційної зміни режиму влади.
(Цікаво, як відреагував би Президент на заяву радника голови парламенту про призупинення діяльності інституції Президентства? Чи не є парадоксальним те, що радник гаранта Конституції звертається до нього через засоби масової інформації з пропозицією порушити саму цю Конституцію?)
Гальчинський по суті закликає керуватися сумнозвісною революційною правосвідомістю, маючи при цьому надію, що "наші нащадки, як і світова громадськість, зрозуміють безальтернативність цього кроку". У будь-якій правовій державі будь-якого державного чиновника після такої заяви було б негайно звільнено й він змушений був би давати свідчення слідству за підбурювання до незаконної зміни конституційного ладу.
Виникає слушне запитання: як на подібні дії повинен реагувати парламент? Не випадковою серед них є й заява уряду із закликом до Президента "навести надійний конституційний лад", а також про можливість "самоствердження" програми уряду, хоча це прерогатива парламенту. Планується, що в лютому Кабінет Міністрів подасть свою програму на затвердження ВР. За наявності таких вихідних даних (антипарламентська заява уряду, ігнорування норм Конституції), існує доволі висока ймовірність того, що обговорення цього документа в парламенті перетвориться на перетягування каната. А це знову відволікатиме від розв'язання нагальних соціально-економічних проблем. І звинуватять у цьому, як завжди, парламент. Складається враження, що одна з гілок влади чомусь вважає себе законнішою за іншу. Але ж народ їй такого права не давав.
Конституція визначила основи державного устрою й намагаєтья змінити їх таким чином безперспективно та безвідповідально.
