Звичайно, красиво надрукована доповідь із рівними колонками чудових показників та обіцянками ще більшого процвітання вже давно лежала на столі, але чогось бракувало. І, взагалі-то, зрозуміло чого, - готовності народу все це із вдячністю вислухати. Фахівці "з народу" давно вже попереджають - не розуміє народ свого щастя. Що далі, то більше не розуміє. Показникам вірити перестав. "Погано живемо, - каже народ, - і дедалі гірше". Здавалося б - Президент тут до чого? Всім зрозуміло, що Президент хороший і всім добра зичить. А коли щось негаразд, так це тому, що заважають. Вороги. Всіх і не перерахувати: комуністи, націоналісти, соціалісти, саксофоністи, сен-симоністи, руссоїсти, фур`єристи, НКВС-исти, тевтони, масони, долдони, прем'єри і моншери, а також хазари - безрозсудні, але каверзні й страшенно підступні. Але передусім, звісно, - Рада, так званий парламент. Там же комуніст на націоналісті сидить і масоном поганяє. І кожний третій - хазарин. Найгірший, звичайно їхній "шкіпер" - він чи то сліпий, чи то глухий, чи то, взагалі, соціаліст і на моє місце поглядає.
А прем'єри? Віталій Андрійович ще був найтихішим, дарма що з комуністів, а інші - це ж якийсь жах, тільки й роблять, що ліплять "власний імідж", замість того, щоб про президента подумати! Нинішній, здавалося б, геть свій, старий друзяка, а так підвів. Ну, навіщо він обіцяв зарплати та пенсії виплатити? Він що, також "іміджем" вирішив зайнятися? Тоді чому не виплатив? Це неспроста, бо ж знову скажуть: "Винен Президент", - ніби крім нього й винуватити нікого.
І все б нічого, але через три місяці - вибори до цієї самої Ради. І навіщо їх проводити у березні? Краще б влітку, коли квартири обігріваються самі собою, і взагалі - народ на підніжному кормі від'їдається і краще розуміє політику влади. А у березні, особливо якщо знову вдарять морози (нехай навіть як природний катаклізм), - дуже погано буде. Від холоду й голоду люди стають дуже злобливими і неправильно голосують. Здавалося б - стільки хороших, правильних партій. Ну, чим, скажіть, "двічі народна" (в значенні "Народно-демократична") не подобається? Невже тільки тим, що прямо, чесно й відкрито любить свого Президента? Адже знущаються, кажуть: "НДП означає - Наш Дах - Президент". Хай! Зате, якби набрала вона відсотків тридцять або сорок, а ще краще - шістдесят, які б ми реформи тоді почали! Так не набере ж. І холодно, і зарплати не виплачені - ох, Валерій Павлович, Валерій Павлович!
Найгірше - що допомоги чекати нема звідкіля. Всі ці супер-пупер-стратегічні союзники могли б грошима допомогти, так ні - тільки й роблять, що нотації читають і все чогось домагаються. Проте свої ще гірші. Це ж не "команда однодумців", а якийсь тераріум. Тільки радити й здатні, а справді допомогти нічим не можуть, самі до ніг тиснуться, захисту просять, Інтерполу на них немає.
І тут, у цьому жахливому сні, де я - Президент Кучма, мені стає зрозуміло, як божий день, що ніякі вибори провести не можна. Не дозрів ще народ. Не дозрів. Понавибирає кого прийдеться, а там і до імпічменту дуже близько. "Імпічмент" - слово якесь гидке, одразу видно, іноземне, фармазонами спеціально навмисно вигадане. Рішення прийшло саме собою. Адже ще влітку 1993 року я, тоді ще прем'єр, попереджав із парламентської трибуни - якщо не ввести надзвичайне становище, країні вже через півроку зможе допомогти тільки диктатура. Залишилося лише прибрати зі столу шампанське й ананаси, щоб підготувати відповідний антураж. Народ повинен бачити - Президент переживає труднощі разом із ним.
За п'ять хвилин до нового року на екранах телевізорів з'явилося щось, одягнуте в старий бушлат і зверху закутане у дамську шаль, - дуже схоже на наполеонівського солдата, котрий бреде з холодної Росії, як на картині Верещагіна. "Люди! У мене в кабінеті зовсім немає ніякої температури, - сказав я добре знайомим голосом Леоніда Даниловича і дихнув теплою парою на крижані долоні. - Співвітчизники! Настала, нарешті, пора назвати винуватця нашого спільного нещастя, занепаду та катастрофи. У всьому винна Верховна Рада. Зарплати і пенсії вам не виплачуються тому, що бюджет не приймають, або приймають не вчасно і завжди тільки поганий. Ці так звані народні депутати все роблять погано. Через них стоїть виробництво, вмирає економіка, не надходять у країну іноземні інвестиції. Через них влітку на полях згоряє соняшник, восени - гниє картопля, а взимку - так холодно. Демагогічно прикриваючись розмовами про народне благо, депутати тільки й роблять, що прикриваються парламентською недоторканістю від карної відповідальності, а у вільний час готують антиконституційні перевороти. Тому Президент вирішив - нехай краще всенароднообраний я, ніж якісь шахраї та комуністи. Тому сьогодні підписано указ про розпуск Ради і скасування всіх і всіляких виборів - аж до завершення найрадикальніших і виключно ринкових реформ"...
У приймальні пролунав дзвінок - Олександр Григорович Лукашенко квапився поздоровити мене зі славною перемогою. Народ мовчав. Напевно, від щастя.
Я прокинувся під ранок у холодному поту і зітхнув з полегшенням - це був лише сон. Температура в кімнаті за ніч знизилася до 10 градусів за Цельсієм. Втім я знав - хтось за це відповість. Цікаво все ж таки - що скаже народу України новорічної ночі Леонід Данилович?
