Коротко нагадаємо («День» уже торкався цієї теми): при
нормі 5 ліжок для пологів і 4,5 для гінекологічних хворих на 10 тисяч населення
у місті є у середньому 5,1 ліжок на ту ж кількість мешканців. Тому, вважають
в ГУ охорони здоров'я Києва, відповідне відділення лікарні можна безболісно
розформувати, за умови обов'язкового працевлаштування персоналу в інших
медзакладах. Персонал заперечує: при перевищенні необхідних норм, яке дійсно
наявне по всьому місту, левова частка акушерсько-гінекологічних ліжко-
місць зосереджена на Правому березі, у той час як у чотирьох районах Лівобережжя
забезпеченість ними становить у середньому біля 2,5 ліжок на 10 тис. населення.
Крім того, лікарі насторожено ставляться до обіцянок щодо працевлаштування
(і це небезпідставно в умовах постійного всебічного скорочення у сфері
охорони здоров'я).
Співробітники акушерсько-гінекологічного відділення закликали
на допомогу Уповноважену ВР з прав людини. Ознайомившись із ситуацією,
Ніна Іванівна взяла з прихильників «переселення» слово не робити подальших
кроків до сьогодні, поки не будуть вироблені якісь шляхи виходу з глухого
кута. Таке слово, за запевненнями самої Н.Карпачової, було дане. Потім...
почалися кроки. Фахівці лікарні №2 стверджують, що у цей понеділок забарикадувалися
у корпусі, коли якісь люди, що прибули на двох машинах, заявили про намір
негайно почати установку апаратури опікового центру у приміщеннях акушерсько-
гінекологічного відділення. Після чого з'явилися міліція і «швидка», у
якій нібито знаходився потерпілий від опіків дворічний хлопчик. Лікарі
дверей не відчинили. «Відчинила» двері, за їх словами, та ж міліція, провівши
одночасно і «виховні заходи» щодо співробітниць лікарні і бувшого там же
депутата ВР Михайла Гуцула (який заявив на нараді про факт побиття). Опоненти
запевняють, що «мали місце» не міліціонери, а солдати, які повинні були
допомогти розвантажувати техніку опікового центру, і саме на них першими
накинулися «надміру нервові» медсестри. «Швидка» ж нібито вже отримала
на той час інформацію про переміщення опікового центру і привезла потерпілого
за новою адресою. До речі, подальша його доля оповита таємницею...
Загадкою є і раптова зміна думки спеціальної комісії, яка
ще минулого тижня визнала «негативною» ідею переселення опікового центру
саме на місце акушерського відділення, а цього тижня схилилася до іншої
точки зору. Нарешті, Міське управління охорони здоров'я обіцяє проведення
необхідного ремонту лікарні №14, після чого установа працюватиме за профілем.
«Неслухняні» медики сумніваються, убачаючи чиїсь інтереси чи то у виселенні
лікарні №14 з її приміщень, чи то акушерсько-гінекологічного відділення
з лікарні №2.
P.S. Під час підготовки матеріалу стало відомо, що рішення
про переведення опікового центру на місце акушерсько-гінекологічного відділення
лікарні №2 прийняте остаточно, нiби за згодою Комісії ВР з прав людини.
Особисто Н.Карпачова, за даними на цей час, ще не сформулювала конкретної
думки з приводу того, що відбувається.






