Майже всі питання журналістів так чи інакше зачіпали «канівську
четвірку», що ще раз доводить: підписання канівської угоди залишається
найбільш значною подією в політичному житті країни. Відповідаючи на запитання:
«Що змогло об'єднати таких різних чотирьох політиків?», Олександр Мороз
підкреслив: «Головний принцип для всіх відповідальних політиків України
— усунути нинішній режим, що привів країну на межу катастрофи». Він повідомив,
що переговори й консультації щодо висунення єдиного кандидата тривають,
і поки він «своєї кандидатури не знімав». О.Мороз вважає, що єдиний кандидат
може перемогти вже в першому турі, й також підкреслив, що прийнята ВР поправка
до закону про вибори президента «абсолютно правильна» й спрямована на недопущення
фальсифікації результатів виборів.
Лідер соціалістів підтвердив, що його фракція у ВР ставитиме
питання про відставку уряду, хоча чудово розуміє, що «це не технологічно»,
оскільки Президент, навіть у разі відставки уряду, має можливість призначити
нинішнього прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка на посаду в.о. прем'єра.
Проте Мороз переконаний, що необхідно дати політичну оцінку роботі уряду,
який, на його думку, «повністю втратив контроль за ситуацією в країні й
перетворився на агітпункт Леоніда Кучми з проведення президентських виборів».
Коментуючи загрозу дефолта, О.Мороз назвав витрачання Президентом
і урядом грошей, отриманих від МВФ, «каналізацією кредитів». На його думку,
недавня заява МВФ, про те, що Фонд співробітничатиме з Україною і в разі
зміни президента й уряду, свідчить: «трагедію з відставки Кучми вони не
роблять». Проте адміністрація Президента, — вважає О.Мороз, — як і раніше
лякає Захід червоною загрозою в особі комуністів і «запасною загрозою в
особі прогресивних соціалістів».
Коментуючи депутатський запит генпрокурору про порушення
кримінальної справи проти депутата ВР, одного з керівників президентського
виборчого штабу Олександра Волкова з приводу відкриття за кордоном валютних
рахунків і приховування на них валютної виручки, Олександр Мороз заявив,
що й «справа Лазаренка», й «справа Волкова», й «справа Лобова» — це все
«справа Президента Кучми».







