Павел КОВАЛЬ: Росія переживає період, який уже пройшла Україна

Глава делегації Європейського парламенту в Комітеті парламентської співпраці «ЄС — Україна» Павел КОВАЛЬ є частим гостем у нашій країні. Приводом для його вчорашнього візиту до України була зустріч європейських депутатів зі спікером Верховної Ради.

«...ЦЕ ЕЛЕМЕНТ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВЛАДИ»

— Пане Коваль, як у Європейському Союзі розцінюють останні перестановки в уряді України, зокрема призначення Андрія Клюєва секретарем РНБО?

— Я думаю, що це елемент концентрації влади, що, зазвичай, відбувається в різних країнах у передвиборний період. Певна річ, треба відкрито сказати, що в Брюсселі не дуже добре сприйняли те, що Клюєв перейшов з посади першого віце-прем’єра до РНБО. Адже він був одним з не дуже багатьох, можливо єдиною особою, що була й дуже успішним парламентарієм, і впливовим політиком в Україні. Це було дуже важливо. Як ми бачили, процес переговорів був у руках людини, яка має вплив на політику й зуміла успішно завершити переговори з Євросоюзом про зону вільної торгівлі й угоду про асоціацію.

— Ви вважаєте, що на новій посаді Клюєв буде менш впливовим?

— Пан Клюєв завжди очолював виборчий штаб Партії регіонів. Я розумію, що з посади першого віце-прем’єра, який займається питаннями євроінтеграції, цю роботу здійснювати гірше, ніж з посади в канцелярії президента. Не мені це оцінювати. Але я можу сказати прямо про те, як це було сприйнято в Брюсселі. Там вважають, що це рішення не допомагатиме процесу переговорів. Звісно, чиновники Євросоюзу, Єврокомісії та Європейської Ради не можуть цього відкрито сказати. Але я як євродепутат можу сказати — це було несподівано.

— Але ж його перша поїздка як секретаря РНБО — до Брюсселя?

— Так. Це так. Але це всього лише жест. Це показує, що Клюєв за останні роки дуже глибоко увійшов у європейські питання. Думаю, він набагато більше розуміє їх, ніж до того, як почав ними займатися. Схожі процеси я спостерігав також у Польщі й інших країнах, коли політики, котрі ніколи не займалися європейськими речами, почавши ними займатися й почавши відчувати цей європейський процес, вже не могли вийти з нього. Я думаю, що це добре рішення Клюєва в тому контексті, що воно показує, що дійсно Партія регіонів і багато політиків у цій партії реально підтримують євроінтеграційні напрямки України.

«Є ЩЕ МОЖЛИВІСТЬ РОЗВ’ЯЗАТИ ПРОБЛЕМУ ТИМОШЕНКО...»

— Зрозуміло, що перешкода для підписання вже погодженої угоди про Асоціацію прямо пов’язана з розв’язанням проблеми Тимошенко. Чи є, на вашу думку, кроком у цьому напрямку прийняття в першому читанні проекту нового кримінально-процесуального кодексу?

— Наскільки я розумію, є ще можливість розв’язати проблему Тимошенко. Це в руках касаційного суду. І, звісно, оцінка ситуації в Україні сьогодні багато в чому залежить від оцінки ситуації з Юлією Володимирівною Тимошенко. Тут ніяких таємниць не повинно бути. Але, в принципі, ніхто вже в подробицях не розглядає всіх рішень, які приймаються в Україні. Просто тих, кому цікава Україна, зараз цікавить лише один питання: чи матиме Юлія Володимирівна можливість брати участь у виборах і наскільки вибори будуть чесними.

— Тут нещодавно був Радослав Сікорський, і на прес-конференції польським журналістам він висловив розчарування внутрішнім політичним конфліктом в Україні, що заважає Києву інтегруватися до ЄС...

— Дійсно, це так і є. Але розчарування — це не політична категорія. Я розумію Сікорського, польську дипломатію. Тому що вона дуже багато інвестувала в підтримку України впродовж польського головування в ЄС. Але це не дало результатів, бо не вийшло парафувати угоду про асоціацію. Справа Тимошенко не набула вирішення, яке було б прийняте в Європейському Союзі. І зараз усе залежить лише від виборів в Україні. Коли я запитую, що ви думаєте про Україну, всі зазвичай відповідають: зараз важливі лише вибори.

Україна прийняла рекомендації міжнародних спостерігачів ОБСЄ, Ради Європи й особливо Євросоюзу щодо Закону про вибори. Треба, щоб це збереглося.

— Є таке припущення, що влада може взагалі перенести вибори на пізніший термін для збереження стабільності. Як це може бути сприйнято в ЄС?

— Я не думаю, що існує така небезпека. Для нас важливо, щоб не змінювалися правила виборів і, по-друге, не змінювалися терміни проведення виборів. Наскільки я розумію, сьогодні всі впливові політичні сили прийняли рішення, що вибори мають відбутися восени 2012 року. Якби зараз влада спробувала скасувати вибори або перенести їх проведення, це не було б прийнято добре. Оскільки це не відповідає демократичним стандартам.

«Я НЕ ДУМАЮ, ЩО ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ НІЧОГО НЕ ЗМІНИЛА»

— Ви, напевно, помітили, що на пропутінcьких демонстраціях у Москві росіян лякають «помаранчевою чумою». До речі, перебуваючи в Україні, головний редактор «Эхо Москвы» Олексій Венедиктов заявив, що це зовсім не була революція, оскільки жодних змін в Україні не сталося: лад залишився тим же. Хотілося вас запитати, чи бачите ви користь помаранчевої революції?

— Якщо хтось говорить, що помаранчева революція нічого не змінила, то нехай він уявить ситуацію, що помаранчевої революції не було. Я не думаю, що помаранчева революція нічого не змінила. Я добре знаю цей тип оцінки. Він дуже часто використовувався й у Польщі в другій половині 90-х років. Усі говорили, що, в принципі, круглий стіл і «Солідарність» нічого не змінили, бо люди були розчаровані. Але я не можу уявити собі ситуацію, якби цього не було — круглих столів і так далі. Якщо хтось не розуміє, наскільки помаранчева революція змінила Україну, нехай уявить собі ситуацію, як восени 2004 року Україна пішла тим шляхом розвитку, що Білорусь. Можливо, з погляду когось у Росії й когось тут, це було б добре. Але з погляду молодих громадян України — я хочу дивитися їхніми очима — це, напевно, не було б добре.

— І зараз багато молоді, не задоволеної діями нинішньої влади...

— Це так, і ще багато буде незадоволених. І, звісно, можна розмовляти про це, наскільки більше можна було зробити після помаранчевої революції. Але, на мою думку, нерозумно ставити питання, наскільки Україні потрібна була така революція.

— Чому ж Росія використовує помаранчеву революцію як страшилку?

— Зараз Росія перебуває в такому періоді, як Україна до помаранчевої революції. Коли ми дивимося на Yuotube, на ролики в мережах, на те, що говорять російські актори, на те, що пише Михайло Сергійович Горбачов, коли читаємо російських блогерів, то виникає враження, що в цьому плані Росія починає переживати той період, який уже пройшла Україна.

ПРО ЗЕРНО ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ ІДЕЇ БЖЕЗИНСЬКОГО

— Що ви думаєте про цивілізаційну ідею Збігнева Бжезинського перенести штаб-квартиру Ради Європи до Києва — «древньої столиці Київської Русі», яку «День» назвав цівілізаційною, в основі якої лежить концепція — «розширення конфігурації Заходу» завдяки приєднанню України, Росії та Туреччини?

— Я знаю про цю концепцію. Ми в Польщі з великою повагою читаємо все, що пише Бжезинський. Він завжди йде попереду реальних подій. Але я думаю, що зараз умов для реалізації цієї концепції немає. Але ця концепція цікава. Тому що ми повинні вивчити всі концепції, які однозначно підкреслюватимуть, що Україна є частиною Європи, що Київ є одним з найважливіших центрів розвитку Європи й що не буде об’єднаної Європи в майбутньому, якщо ми зараз не думатимемо про те, як розвивати реальні європейські відносини з Україною. Звісно, сьогодні це є фантастикою. Але в цій ідеї є зерно дуже серйозного й дуже важливого сенсу.