«Персональні» наслідки війни в Iраку

Війна в Іраку не була і не могла бути виправдана перед світом на підставі того, що Саддам Хусейн є тираном. Виправдання, якщо воно взагалі існує, базується на тій небезпеці, яку становить режим Саддама. Буш і Блер зробили чотири заяви:

1. Ірак має зброю масового знищення.

2. Ця зброя є серйозною, безпосередньою загрозою.

3. Інспекції ООН не усунули цю загрозу.

4. Кращий спосіб усунути цю загрозу — війна.

Першу заяву було найлегше перевірити. Буш і Блер неодноразово говорили про запаси зброї масового знищення, про величезні підземні й мобільні установки для виробництва і запуску такої зброї, а також про наявність чинних програм із розробки ядерної зброї. Буш і Блер зобов’язані довести свої обвинувачення, і довести їх перед обличчям поширеної у всьому світі підозри, що служби безпеки США і Сполученого Королівства могли підкинути хибні свідчення.

З цієї причини незалежні експерти ООН повинні оцінити будь-яке виявлене свідчення. Якщо не представлять жодного свідчення наявності зброї масового знищення в загрозливому масштабі, тоді і Буш, і Блер — обидва заслуговують на те, щоб їхня політична кар’єра припинилася, незалежно від того, що далі відбуватиметься в Іраку.

Другу заяву довести буде складніше. Буш і Блер повинні продемонструвати, що будь-яка знайдена зброя масового знищення є серйозною і прямою загрозою. Ми знаємо, що Ірак певний час мав хімічну і біологічну зброю, оскільки США продали її Іраку. Перевірка полягає не в тому, чи залишилися сліди цієї зброї, оскільки такі сліди можуть бути знайдені в місцях поховання відходів, а в тому, чи тримають цю зброю напоготові для використання в загрозливих кількостях.

Якщо жителі Іраку розпочнуть атаку з допомогою цієї зброї, це продемонструє, що цю зброю тримали напоготові. А ось чи становила вона якусь реальну загрозу за межами іракських кордонів або чи використовували її за відсутності нинішньої війни, це ще треба довести.

Третя заява вельми спірна. Буш і Блер повинні продемонструвати, що інспекція ООН не впоралася зі своїм завданням. Це можна зробити, довівши, що іракці просто ховали свідчення наявності зброї в тих місцях, які інспектори відвідували й оголошували вільними від зброї. Слід організувати систематичну повторну перевірку тих місць, які відвідували інспектори. Крім того, якщо в цих місцях виявлять зброю масового знищення, необхідно пояснити, чому інспектори не змогли її виявити в реальні терміни.

Четверта заява буде предметом бурхливої пропаганди з обох сторін. Чи була ця війна виправдана з погляду витрат і результатів і чи була вона насправді останнім засобом? Це залежатиме від об’єктивної оцінки витрат у цій війні з погляду людських жертв, руйнування майна й економічного впливу в межах Іраку, переходів до інших форм насильства, таких, як тероризм, а також з погляду геополітичних наслідків.

На сьогоднішній день Буш і Блер не зуміли довести світу справедливість своїх обвинувачень, хіба що частково у своїх власних країнах. Американський народ обробляли з допомогою шоу з елементами джингоїзму, залякування, змішування понять про Ірак і терористів Осами бен Ладена, а також елементарного патріотизму. Ніщо з цього не вплинуло на іншу частину світу, у якої ця війна викликає змішане почуття презирства і тривоги. Ця ситуація зміниться тільки в тому випадку, якщо зберуть свідчення щодо вказаних чотирьох пунктів. Коли 13 британських колоній у Північній Америці розпочали свою війну за незалежність, Томас Джефферсон розумів, що «належна повага до думки людства» вимагає, щоб було дане пояснення цій війні, яке він виклав у Декларації незалежності. Необхідність у такому поясненні, підтвердженому чіткими доказами, сьогодні є не менш настійною.

Якщо аргументи на користь цієї війни не будуть доведені, наслідки будуть дуже серйозними. Пропаганда, вулиці з вишикуваними на них аплодуючими іракцями, подив перед досконалістю американських бомб із лазерним наведенням не відвернуть нас від жахливої правди — Буш і Блер порушили мир у всьому світі, стали учасниками масового навмисного вбивства і зробили це всупереч переважній думці всього світу. Зцілення сьогоднішнього роз’єднаного світу може початися тільки за нового політичного керівництва як у США, так і в Сполученому Королівстві а також за значного зміцнення влади ООН.

Зважаючи на страшні витрати, я сподіваюся, що ця війна виявиться виправданою, хоч на підставі наявних даних у мене є сумніви. Якщо буде пред’явлено незаперечний доказ того, що зброя масового знищення була під рукою; що вона була напоготові для використання у загрозливих масштабах; що інспектори ООН мали погані перспективи у плані виявлення і ліквідації цієї зброї, тоді ми повинні прийняти аргументи, висунені Бушем і Блером. Але навіть за таких обставин війна може виявитися безрозсудною, в порівнянні з політикою стримування. Але принаймні тоді ця війна матиме хоч якийсь сенс. Саме припущення, що війна може бути абсолютно безглуздою, вселяє жах.

Проект Синдикат для «Дня»

Джеффрі Д. САКС, професор економіки, директор Інституту Землі Колумбійського університету.