Плановий сюрприз

Учора російська компанія «Транснафта» оголосила про закінчення будівництва нафтопроводу в обхід України на ділянці Суходольна—Радіоновська. Трубопровід вздовж кордону України довжиною 260 км має проектну потужність 26 мільйонів тонн нафти в рік. Ділянка «Суходольна—Радіоновська» з’єднала нафтопроводи «Самара-Лисичанск» та «Лисичанск—Тихорецьк». Раніше постачання нафти цими нафтопроводами було можливе тільки через територію України. Прокачування нафти через нову трубу розпочнеться вже через три-чотири тижні. Раніше російські експортери нафти для транзиту в порт Новоросійська були вимушені використовувати українську територію. Гілка нафтопроводу, що, цілком можливо, доживає останні дні, повертає поблизу станиці Суходольної (Ростовська область) на територію України, де від неї йде відгалуження до Одеси, і повертається у Росію поблизу станиці Радіоново-Несветайська, звідки тягнеться до Новоросійська. Тепер майбутнє української компанії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (ПМН) виявилося під великим знаком питання. Велике підприємство з чималим штатом співробітників може виявитися без роботи. До речі, минулий рік Придніпровські нафтопроводи закінчили з чистим прибутком у розмірі 136,2 млн. гривень. Будівництво обхідної труби Росія почала після того, як наприкінці минулого року уряд Ющенка відмовився знизити тариф за транзит через українську територію з $ 2,35 за тонну до $ 1,4. «Метою проекту є отримання прийнятної вартості транспортування нафти, а також незалежність у даному питанні від української влади», — заявив президент «Транснафти» Семен Вайншток 27 березня цього року, коли почалося будівництво обхідного нафтопроводу. П еред цим, наприкінці лютого Президент Леонід Кучма просив керівництво «Транснафти» відмовитися від плану будівництва нафтопроводу в обхід України, натомість запропонувавши знизити тарифи на транзит російської нафти. Коли новий транзитний шлях було побудовано росіянами більше ніж наполовину, новий український прем’єр Анатолій Кінах заявив про готовність знизити тариф. Для цього 15 червня він провів переговори з російським колегою в Санкт- Петербурзі. «Якщо вони виконають проект загалом, то ми можемо втратити Придніпровські нафтопроводи, які у такому варіанті втрачають своє економічне значення», — не приховував прем’єр-міністр. Але Росія тоді вирішила не гратися у дипломатичну гру і продовжила будівництво. У результаті за шість місяців на цей відверто антиукраїнський проект було витрачено 240 мільйонів доларів, за участі у кредитуванні Європейського банку реконструкції та розвитку. На одному з останніх засідань Ради національної безпеки і оборони України було оголошено очікувані втрати від введення трубопроводу Суходольна—Радіоновська — близько ста мільйонів гривень у рік. Згідно з інформацією першого заступника голови, головного інженера ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Михайла Стецьківа, Придніпровські нафтопроводи заробляли на транзиті російської нафти у напрямі Новоросійська $ 61 млн. в рік. Тепер придніпровцям залишиться тільки обслуговувати транзит російської нафти в напрямі Одеси — а це тільки 10—12 мільйонів тонн у рік, але й цей показник може тепер значно знизитися. Загалом, суцільні збитки. Вигода ж російських компаній цілком очевидна. За даними Petroleum Argus, транспортний тариф від західносибірського Нижньовартовська до Новоросійська зараз становить 13,30 дол/т плюс українські 2,35 дол/т. Зниження тарифу дозволить російським нафтовикам зекономити 5—6% на транспортних витратах.

Що робити з «придніпровськими» далі? По суті, розглядати можна лише два варіанти. Або продаж великому інвестору, який має нафту (а це, якщо дивитися на речі реально, одна з російських нафтових компаній), або демонтаж. Приватизація нафтопроводів в Україні зараз заборонена законодавчо. «Вирити труби із землі», за підрахунками ПМН коштує близько 80 мільйонів гривень. Іншими словами, як не крути, а вирішувати проблему вмираючого підприємства буде важко і з політичної, і з бюджетної точки зору. До речі, у політичному значенні найбільш логічною відповіддю на закінчення будівництва російської труби став би ефективний початок роботи нового Одеського нафтотерміналу та нафтопроводу Одеса—Броди. Але «придніпровський» козир у нафтовій політиці Україна, схоже, втратила.