...Всі були готові на жертви, знали, що не сьогодні-завтра їх знищать, але їх турбувало передовсім: чи знатиме світ про це, чи світ щось скаже?.. І друга проблема — ще більш духовна: чи буде кому помолитися за всіх, хто загинув?
Олександр Биковець, священник

ПОДАЛI ВIД ДЕРЖАВИ

Упевненість українців у своїх силах зростає
27 грудня, 2002 - 00:00

Наприклад, порівняльні таблиці, підготовані Київським міжнародним інститутом соціології за даними регулярних моніторингів громадської думки протягом 12 років свідчать, що цей рік за багатьма показниками претендує на те, щоб називатися найбільш благополучним роком часів української незалежності. Так уперше рекордно низької відмітки (41, 6%) досягнув суб’єктивний показник погіршання матеріального стану наших співгромадян і, що також важливо, рекордно високою виявилася кількість тих, хто вважає, що за останній рік їхній добробут поліпшився (14,3%). (Тут і далі наводитимуться дані всеукраїнського представницького опитування, проведеного КМІС у листопаді цього року. Опитано 2023 особи). Дивно, але найбільш високою за останні 12 років наприкінці цього року виявилася і «стабільна» відмітка — тобто кількість тих, хто вважає, що за 2002 рік їх добробут не змінився (44,1% опитаних). При існуючому в країні рівні злиднів навряд чи останню цифру можна віднести до тих, які викликають радість, але з іншого боку, — стабільність є одним із перших чинників, за якими ностальгують колишні громадяни Радянського Союзу. Щоб не бути голослівними, наведемо для порівняння аналогічні показники опитування 1998 року — (опитано 1606 респондентів) — тоді 82% учасників опитування заявили, що їх матеріальне становище за останній рік погіршилося, а лише 3,4% — що поліпшилося, і в 14,6% опитаних воно залишилося сталим.

Про позитивну тенденцію поліпшення життя наших співгромадян цього року свідчить і більш наближений до реального стану справ аналіз на підставі вибору думок про фінансове становище домашніх господарств. І хоч отримані результати свідчать про низький рівень життя більшості українців, позитив полягає в тому, що потроху наше життя все ж таки налагоджується. Наприклад, 1995—1996 років менше за 1% опитаних могли, крім необхідної їжі та одягу, «купувати якісь дорогі речі (такі як телевізор і холодильник)», зараз таких — 3,8%. А кількість тих, кому грошей «бракувало навіть на їжу» поменшала з 49,3% — 1995р. і 52,8% — 1996р. до 32,4% — цього року.

Серед інших позитивних змін, зафіксованих соціологами КМІС у листопаді цього року — зростання кількості тих, хто задоволений тим, як складається їхнє життя, і зменшення тих, хто ним не задоволений, аналогічні зростання та зменшення кількості щасливих і нещасливих людей та інші.

Поки що важко твердити, що саме стало причиною вищезгаданого поліпшення — чи то держава нарешті повернулася обличчям до потреб своїх громадян, чи то (що ближче до істини) люди просто перестали розраховувати на державу й намагаються виживати будь-якими способами, аж до «тіньових». До речі, падіння рівня патерналізму українців також стало впевненою тенденцією останніх років. Все більше респондентів зазначають, що більш відповідальними за забезпечення людей усім потрібним є самі люди, а не держава. Соціологам наразі важко оцінити цю динаміку як позитивну чи негативну. Бо вони не знають, що за цим стоїть — зростаюча віра у власні сили чи дистанціювання від держави, що може перетворитися на непереборне провалля між людиною та суспільством.

Наталя ТРОФІМОВА, «День»
Газета: