На цій ідеї можуть зійтися непримиренні опоненти з Банківської та Грушевського
Ірина ПОГОРЄЛОВА, "Политические хроники", спеціально для "Дня"
ХТО НЕ ТУЖИТЬ ЗА МІСЦЕМ У ПАРЛАМЕНТІ, ТОЙ НЕ МАЄ СЕРЦЯ
ХТО ХОЧЕ ПРОДОВЖИТИ СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ, ТОЙ НЕ МАЄ ГОЛОВИ
Ані казахський, ані білоруський, ані, тим паче, російський президенти не мали стількох проблем із придушенням парламентаризму в своїх країнах, скільки звалилося на голову Президента України. Стратити не можна, але й помилувати рука не здіймається.
Юридичні зашморги, до яких доводиться вдаватися сьогодні тим, хто вважає парламент зайвою розкішшю для цієї околиці Європи - здаються іноді вже останньою петлею. Однак доводиться визнати: досі законодавці в особі парламентських фахівців права вигравали практично всі "справи", заведені на них і проти них у юридичних службах адміністрації Президента й інших інстанціях, де зберігається стійка спадщина цієї "колиски української правосвідомості". Чи виграє парламент і цей, останній "тайм"?
Погодившись на прохання Центрвиборчкому дати до 29 березня додаткове тлумачення власного рішення щодо закону про вибори, Конституційний Суд, звісно, ще залишив якусь надію на благополучний результат виборів, але аж ніяк не усунув загрози "казахського варіанту" в Україні. Постає нагальне питання: чому, власне, КС має намір думати до 29 березня, тобто, ще протягом півтора тижні, а не 2-3 днів? Хіба, виносячи вердикт стосовно виборчого закону, вищі арбітри самі не знали, як тлумачити 42 статтю (про "просування списків")? Якщо знали - то навіщо знову тягнути час? Якщо не знали - то з огляду на профнепридатність чи з вини політичної кон'юнктури? Очевидно, в своєму новому рішенні КС намагатиметься ухилитися від цих двох очевидних підозр. А в цьому випадку уточнене тлумачення може полягати, вочевидь, лише в одному: неконституційність подвійного балотування для нинішньої кампанії підтвердити та просування списків скасувати. У іншому випадку Судові доведеться міняти текст попереднього рішення, а для цього будуть потрібні пояснення, як уже зазначалося, політичного або професійного характеру.
Доводиться визнати, що розмитість формулювань першого рішення КС аж ніяк не випадкова. Варто пригадати ейфорію партійців, коли вони дізналися, що змішана система в принципі зберігається, та, довірившись усним запевненням І. Тимченка, не стали спочатку вчитуватися в нюанси постанови КС. Очевидно, вердикт КС і був розрахований на те, що суб'єкти виборчої кампанії схаменуться, коли вже після виборів виявиться, що сформувати новий парламент неможливо.
Але й тепер, коли зацікавлені політики та грамотні юристи викрили "підступ", КС продовжує діяти за старою схемою. Річ у тім, що коли його нове-старе рішення буде оголошено після 24 березня, нинішня Верховна Рада просто не зуміє прийняти будь-яких контрзаходів проти "вакууму парламентаризму". Очевидно, жоден суперкомп'ютер сьогодні не зможе спрогнозувати, "дотягне" чи не "дотягне" новий склад парламенту до встановленого Конституцією кворуму, якщо через заборону на просування списків партій виникне загроза різкого спустошення його рядів. Вибори, тим часом, неодмінно відбудуться. І тоді можливі два варіанти подій. Перший. Якщо ЦВК видасть мандати хоча б 301 депутату, на 30 день після опублікування результатів виборів збереться нова ВР, нинішній склад складе свої повноваження, а після цього негайно почнеться "відстріл" нових депутатів із приводу найрізноманітніших порушень закону. Другий. Якщо після виборів через непросування списків взагалі не набереться кворум, то виникне правова колізія між депутатами, які законно вибороли мандат 29 березня, і нинішнім складом ВР, який не склав свої повноваження... І той, і інший варіанти створюють прекрасні можливості для Президента "відновити в країні конституційний порядок" будь-якими методами - від уведення в дію підрозділів В. Мартиросяна до оголошення президентського правління за рецептом прибічника "освіченої" диктатури А. Гальчинського.
Але, як уже не раз доводилося переконуватися, нинішні законодавці цілком здатні вирахувати подібні варіанти. І запропонувати свій, нехай не ідеальний, вихід із ситуації. У даний момент йдеться про ...пролонгацію власних повноважень. Варіант схожий на те, що пропонувалося Президентом торік влітку, але абсолютно інший за політичними наслідками. Пролонгація нині може бути тільки короткостроковою, вимушеною, а головне - парламенту не потрібно ухвалювати для цього спеціального рішення, яке б порушувало Конституцію. І цілком очевидно, що така пролонгація вже не може бути результатом "змови" Президента з "ручним" парламентом.
Отже, якщо 29 березня вибори відбудуться, а потім - до моменту офіційного оголошення результатів, передбаченого протягом 21 дня, - ЦВК отримає від прокуратури або від суб'єктів кампанії звернення з доказами порушень закону про вибори або процедури підрахунку голосів, що вплинули на вихід голосування, - то може бути ухвалене рішення про недійсність виборів. Тоді ЦВК призначає повторні вибори до парламенту на двадцяті числа травня. Природно, що в цьому випадку перше засідання новообраної ВР не відбудеться, тобто, не відбудеться легітимної передачі повноважень новому складу парламенту. Безсумнівно, зазнають моральних (і матеріальних, звичайно) втрат ті кандидати, які мали повне право на мандати, однак, на жаль, тут вони просто стануть заручниками неправильно проведених виборів.
Тим часом, конституційна колізія, котра досі заважала реалізувати ідею продовження повноважень нинішнього складу ВР, уже не буде перешкодою: перехідні положення Конституції, що вимагали проведення виборів у березні 1998 року, виконано, проте реалізується норма ст. 90 Конституції: повноваження ВР припиняються в день відкриття першого засідання нового складу парламенту... Відповідно, нинішній склад може продовжувати функціонувати аж до повторних виборів. Без особливої уваги до такої конституційної норми, як 4-річний термін їхнього перебування при владі: обиралися ж ці депутати на основі старої Конституції, тобто, на п'ять років. Президент, звісно, може опротестувати це право депутатів у Конституційному Суді - щоб розпустити нинішній склад ВР. Але КС, що примудрився свого часу визнати як правовий акт навіть Конституційний договір, навряд чи ризикне махнути рукою на стару Конституцію...
Слід зазначити, що реальність описаного тут сценарію підтвердила й перша прес-конференція керівництва нещодавно створеної Верховною Радою тимчасової комісії, яка контролює дотримання законності виборчої кампанії. Завданням комісії є збір і систематизація інформації про численні порушення, з метою подати її на розгляд парламенту 24 березня. Що з цією інформацією робитиме ВР? Негайно надішле її до судів, аби після їхніх рішень ЦВК міг зняти порушників із реєстрації? Навряд чи. Навіть така пряма вимога ВР, як підготовка судового позову проти прем'єр-міністра В. Пустовойтенка за зловживання національним телеканалом (при тому, що в багатьох зацікавлених сторін є повний моніторинг цих телепередач) - не виконано. Та й терміни - 5 днів між 24 і 29 березня - навряд чи дозволять здійснити ефективну "чистку" рядів кандидатів до всенародного голосування, щоб після нього вал порушень не став приводом для визнання виборів недійсними. Очевидно, що всі ці напрацювання стануть "зброєю" тільки після того, як ВР надасть комісії статус слідчої (а це, очевидно, відбудеться 24 березня), і всі вони будуть надіслані до судів, прокуратури та ЦВК відразу ж після 29 березня.
До речі, головним аргументом для визнання виборів 29 березня недійсними може стати доказ грубого втручання у виборчий процес будь-яких "сторонніх" суб'єктів, порушення в процесі голосування чи підрахунку голосів. Після розширеного засідання Ради регіонів не викликає сумніву, де саме потрібно шукати контрольно-експертній комісії ВР свої матеріали. Л. Кучма дійшов до того, що прямо заявив головам місцевих держадміністрацій: завдання на виборах зводиться до того, щоб новий склад парламенту не заважав працювати виконавчій владі. Причому цей наказ був даний виконавчій вертикалі того ж дня, що й вказівки податковим інспекторам переслідувати політичних противників глави держави. Більш того, Президент погрожував своїм намісникам, що персонально відповідатимуть вони не далі, як у квітні, й не де-небудь, а на засіданні - ні, не чергової Ради регіонів, а тепер уже Ради нацбезпеки та оборони... Можливо, в ході цього ж засідання Ради безпеки буде вирішуватися не тільки "кадрово-вертикальне" питання, а й доля парламенту. Очевидно, плануючи його, Президент припускав, що в квітні сам проаналізує результати виборів і ухвалить рішення, щодо початку проти вже нового складу депутатів серію позовів, після якої ВР можна буде розпустити. І саме з метою запобігання такому розвиткові подій, ВР через свою комісію може спробувати реалізувати коротку пролонгацію з проведенням повторних (а не позачергових, як було б у разі розпуску парламенту) виборів.
Переходячи до політичних наслідків нинішньої ситуації, не можна не поздоровити панів Гетьмана та Носова - саме цей варіант - пролонгацію вони абсолютно відверто закладали в свою кампанію боротьби ще в ході прийняття змішаного виборчого закону. І після рішення Конституційного Суду не приховували задоволення, вважаючи, що й партії зазнали поразки, і парламентаризм, принаймні від їхньої руки, не постраждав. Тобто, перед Л. Кучмою постала перешкода для введення його знаменитого президентського правління. А це особливо актуально саме зараз, коли традиційний союзник Кучми - УСПП - знову зажадав розширення повноважень Президента, та ще й із відвертим цинізмом посилається на обставини, коли старий парламент уже не повноцінний, а новий іще не почав роботу.
Та найцікавіше питання в іншому: що й кому дає пролонгація? Перша і цілком природна реакція - припустити, що, продовживши на деякий час свої повноваження, парламент спробує знайти законні форми наближення президентських виборів і, можливо, навіть поєднати їх із повторними парламентськими - з метою хоча б економії народних грошей. Чи зможе для цього нинішній склад ухвалити рішення про імпічмент - запитання не зовсім пусте, враховуючи, що деякі найбільш лояльні до виконавчої влади газети останнім часом стали навіть у статтях про астрологічні прогнози друкувати не 4 традиційні, а 5 портретів політичних лідерів. Причому, п'ятим у них виступає не визнаний "політиком 1997 року" Л. Кравчук, а друг Президента - В. Пустовойтенко. А саме він зараз, як відомо, особливо цікавиться добробутом президентського сімейства. Нападки ж на нинішній уряд зі сторони УСПП як не можна краще підштовхують значну частину НДП у стан супротивників Президента. Тоді як непередана секретаріатом ВР до прокуратури "справа щодо Палацу "Україна", є, можливо, не стільки "мильною бульбашкою", яка лопнула, скільки запобіганням реальній карній справі проти одного-двох лідерів НДП...
Друга реакція - все це в інтересах О. Мороза: зберігаючи пост спікера ще на деякий час, він позбавлений від боротьби за це крісло в новому складі ВР, а, як кажуть знавці, саме з цього, й ніякого іншого, стартового майданчика він може й збирається просуватися до президентства. Зрозуміло, публікація результатів виборів 29 березня (навіть без видачі мандатів переможцям) покаже, чи дійсно завдяки близькості до мікрофона та взагалі ЗМІ, в котрих над ним збиткувалися більше, ніж навіть над П. Лазаренком, отримує лідер соціалістів свої очки у виборців. Але що покерувати законодавчим процесом він ще зможе - це, без сумніву, великий плюс для голови нинішнього парламенту.
Якщо вже 18 березня справдиться прогноз Є. Марчука про рахунок 3:1 на користь "Динамо", то, безсумнівно, справдяться і соціологічні прогнози стосовно показників виборів 29 березня, тобто, СДПУ(о) продемонструє прекрасну підтримку з боку електорату, який, найвірогідніше, після нинішньої "тренувальної" виборчої кампанії зуміє зберегти відданість відомій команді та її лідерам як мінімум на кілька місяців. А чи вважатиме для себе втратою Є. Марчук неможливість позмагатися за спікерське місце напередодні близької президентської кампанії - ще велике запитання. Принаймні, коли його суперник О. Мороз буде прикутий до крісла внаслідок законодавчого виробництва, яке внаслідок потреби продовжується, то член комітету з оборони та нацбезпеки Марчук, навпаки, буде й надалі вільний у передвиборному пересуванні.
Безсумнівно, ще місяць-другий депутатської недоторканості представникам "Громади" компенсують не дуже надійні гарантії попадання до нового складу парламенту й формування в ньому, як обіцялося, могутньої лівоцентристської фракції. А щоб гарантії цієї політичної сили зберігалися якомога довше, вона вже точно пригадає й про закон про імпічмент, і про інші свої ініціативи - податкову реформу, яку саме час буде почати нинішньому пролонгованому складу парламенту, щоб у Президента не було спокуси вводити "надзвичайний економічний стан" на вимогу УСПП.
Ось, власне, і все. Якщо даний розклад не дуже влаштовує Президента, він може позбавити країну від усієї цієї історії. Варто тільки підписати маленький закон про право кандидатів "зніматися" з округів і зі списків у будь-який час, а також попросити своїх виконавців не дуже старатися з їхньою "участю" у виборах, аби вибори 29 березня не довелося піддавати дуже серйозному сумніву. Це, до речі, полегшило б і долю КС: незалежно ні від чого, авторитет цієї структури ще належить до числа небагатьох демократичних завоювань України.
