Академік НАН України Юрій ПАХОМОВ:
— Днями я прочитав книжку Є. Марчука «П'ять років української трагедії». Бажаючи перемоги саме Є. Марчуку, я хочу донести через «День» хоча б ті загальні враження, які справляє книжка.
Її важко читати, але читати її потрібно, а якщо не встигнеться, — то пропагувати. Щоб вибір народу був вірний, щоб нинішній режим, який увігнав країну в катастрофу, не зміг досягти успіху в обмані й зомбуванні народу і зійшов з арени.
Сила книжки — не тільки в наведених цифрах і фактах, не тільки в їхньому трактуванні. Я ловив себе на тому, що прочитане знаю, знаю з боку фактичного. Й разом із тим, як виявилося, — не знаю. Не знаю, тому що не розумів того, що відбулося в системі, з урахуванням резонансного ефекту й довгих ланцюжків причин і наслідків, що само по собі набагато посилює враження про масштаби скоєного зла.
Для читача недосвідченого, або ж наївного (котрий вірить у поширені владою міфи) багато що відкриється й тому, що книжка переконує: докорінна причина бід — діяння влади, причому корисливі й цілком усвідомлені.
Доктор медицини, професор, лауреат Держпремії України Володимир ВОЙТЕНКО:
— «Проголошення ідеї цивілізованого суспільного розвитку з використанням механізмів протилежної, руйнівної дії — сутність державної політики, що проводиться в Україні з 1994 року». Це — перші рядки і водночас сенс, нерв усієї книжки. Читати її важко. У «Злочині і карі» Достоєвського є такі похмурі сторінки, які важко читати, але ще важче перегорнути. Зрештою, будь-яка історія хвороби належить до трагедійного жанру. Протягом 1998 року в Україні зареєстровано 576 тис. злочинів (в 1,6 разу більше порівняно з 1990 роком); 52% засуджених — молодь.
Таких цифр у книжці Є.К. Марчука багато. З кожної течуть сльози. Гете писав: «Числа не правлять світом, але показують, як здійснюється правління». На 1999 рік матимемо валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення $618. Це згідно із планами, а реально очікується $550. У 15 разів менше, аніж в Аргентині, вп'ятеро менше, аніж у Колумбії. Економіка Колумбії тримається на кокаїні. Економіку України — із землею, надрами і людьми — тримають у кланових зашморгах. Провідною фігурою економічних ігрищ став «кореш» міліцейського начальника, «дружбан» податкового інспектора і «братан» міністра; ті, що над міністрами, мають своїх «корешів», «дружбанів» і «братанів».
Ми сьогодні маємо хаос (як зазначає Є.К. Марчук, «концептуальний хаос»). Маємо демографічну катастрофу (високу смертність, низьку народжуваність, від'ємне сальдо міграції), наслідки якої будуть відчутні і через 15 років, і через 30 років. У кожному божевіллі є своя система. У середні віки сталося так, що святий престол перебрали на себе люди, далекі від Бога і близькі до диявола. Публіцисти тієї доби характеризували Ватикан словом «порнократія» («брудновладдя»). «Влада крадіїв» («клептократія»), «влада грабіжників» («бандократія») — ось внесок сучасної України у світову політологію та економіку. Нині чинний президент 5 років тому добровільно взяв на плечі тягар нерозв'язаних проблем. Під ним він зламався, але зламався так жахливо, що хоче лишитися ще на 5 років. Маю до нього запитання суто економічне, але водночас дуже особисте. Пане Президент! Що краще: дати десяти жебракам по 10 коп. чи двом жебракам по 50 коп.? Цю проблему я мушу вирішувати щоденно, бо не маю державного «Мерседеса», а ходжу своїми ногами по своїй землі.
Академік Петро ТОЛОЧКО:
— Книжка Є.К. Марчука «П'ять років української трагедії» вражає глибиною аналізу системної кризи в Україні, точними діагностичними характеристиками різних сфер нашого суверенного життя. Найневтішнішою і навіть драматичною його ознакою, згідно з автором, є дискредитація таких фундаментальних загальнолюдських понять, як «демократія», «ринкова економіка», «незалежність». До цього ряду можна додати ще й поняття «власна держава».
І все ж цінність книжки Євгена Марчука полягає не лише в тому, що вона відповідає на одвічне наше запитання «Хто винен?», але й у тому, що її автор знає, що нам робити. Це надихає, вселяє надію на краще майбутнє. Воно ж значною мірою і в наших руках. Мусимо бути свідомі цього.
Доктор фізико-математичних наук Максим СТРІХА:
— Книжка Є.Марчука — нещадний і логічно бездоганний аналіз того, що відбувалося з нашим суспільством протягом останніх років. Особливу увагу автор приділяє надзвичайно небезпечному процесові деінтелектуалізації суспільства.
Чи не вперше я знайшов у книжці Є.Марчука оцінку наших втрат від еміграції 6500 науковців вищої кваліфікації за кордон. З огляду на час і кошти, необхідні для підготовки одного такого науковця, Україна втратила на цьому $13 млрд., а разом із тим історичну перспективу прориву в число передових націй. Уже тільки ця цифра, яка в чотири рази перевищує загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку України, мала б стати причиною відставки будь-якого уряду.
Водночас, — і це дуже важливо, — попри весь трагізм змальованої ситуації, книжка Є.Марчука лишає в читачів не відчуття відчаю, а усвідомлення необхідності боротьби за зміни на краще. Наприкінці автор наводить приклади країн, які перебували в різні історичні періоди в іще складнішій ситуації, а проте зуміли переломити її, вирватися на передові позиції у світі. Загальновідома роль Рузвельта в подоланні Великої депресії у США і де Голля в консолідації розбурханої протиріччями Франції. Лишається сподіватися, що й Україна отримає в листопаді нового президента — справжнього загальнонаціонального лідера, який зможе вивести державу й народ зі скрути.






