Рабиновича спробували «винести з хати»

Служба безпеки України з 24 червня заборонила в'їзд в Україну терміном на 5 років громадянинові Ізраїлю Вадиму Рабиновичу у зв'язку з отриманими відомостями про його причетність «до діяльності, котра завдає значні збитки українській економіці, і в інтересах забезпечення безпеки країни». У переданому «Дню» повідомленні прес-центру СБУ сказано, що таке рішення прийнято на основі статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців». В.Рабинович — відомий в Україні бізнесмен, володіє пакетом акцій у деяких українських засобах масової інформації. Раніше, 17 грудня 1998 року СБУ також заборонила в'їзд в Україну на цей же термін громадянинові Ізраїлю Леоніду Вульфу, який підтримував тісні зв'язки з В.Рабиновичем. Як зазначається в повідомленні СБУ, Л.Вульф відомий у кримiнальному світі як лідер одного з професійних злочинних угруповань і підозрюється у скоєнні ряду резонансних вбивств і замахів у Одесі, Києві, Дніпропетровській області.

Здійснилося. «Успішний бізнесмен» за власним визначенням, український «олігарх» за шкалою місцевих «олігархознавців», ізраїльський громадянин Вадим Рабинович визнаний персоною нон-грата в Україні.

Всеукраїнський фонд сприяння міжнародному співробітництву «Українське народне посольство» (почесний голова Леонід Кравчук) присвоїв п. Рабиновичу, — ділився радістю він не так давно — звання «Народний посол України»: «за великий особистий внесок у розвиток дружніх відносин між народами і зміцнення міжнародного авторитету України». «Пані та панове! — вигукував Вадим Зиновійович, — Я люблю Україну — це моя Батьківщина!». Він також любив Президента Кучму, довго користувався взаємністю — до такої міри, що навіть спробував «замочити» секретаря РНБО Володимира Горбуліна (зрозуміло, через ревнощі до «тата») на підвідомчому телеканалі, був затриманий при охолоджуванні почуттів, усунутий від «головного» тіла, і вже любив його через бізнес-партнера Бориса Березовського, надаючи шпальти «Столичных новостей» під непристойні дифірамби останнього.

Не допомогло. Чи допомогло? Зрештою — це великий успіх: виїхати безперешкодно з країни, дізнавшись, що світять грати. Кажуть, п. Рабинович ще вранці «судного» дня був у Києві і йому особисто зачитали постанову, на основі якої прийнято рішення про закриття для нього в'їзду в Україну. Не випадково ж нам повідомляють, що «інший громадянин, який підтримував тісні зв'язки з Вадимом Рабиновичем», також легко відпущений, «підозрюється у скоєнні ряду резонансних вбивств і замахів у Одесі, Києві, Дніпропетровському регіоні».

Хто ховає кінці у воду? Чи можна сумніватися, що те, що відбулося — не наслiдок самостійних дій силового відомства Леоніда Деркача, а виконання політичного завдання з верхніх штабів? Цікаво, а чи сильно засмутилися «трудовики» Андрій Деркач і Віктор Пінчук, яких пов'язувала з п. Рабиновичем спільність поглядів на світ і діючих у ньому героїв? «Крошка-сын к отцу пришел, и спросила кроха: что такое хорошо и что такое плохо?». Яка відповідь була, цікаво?

І ще, якщо можна, повідомте: чи довго, захлинаючись, нам говоритимуть про безперешкодно випущеного Рабиновича, щоб не говорити про інших — тих, хто залишився...

P.S. «Я вважаю це повідомлення або помилкою, або провокацією. У будь-якому випадку, у середу, 30 червня, я готовий дати розгорнуту прес-конференцію в Києві, або, якщо це не буде визнано за помилку, то не в Києві», — повідомив керівництву УНІАР Вадим Рабинович, який зараз перебуває за кордоном.

Коментарi на сторінки "Панорама Дня"