Проте ця відмова зовсім не означає, що європейці не намагатимуться
впливати на Москву, — бодай засобами дипломатичного тиску. Інші засоби,
— мається на увазі санкції, — для європейців виявились неприйнятними: нажити
ворога у якості Росії не бажають навіть сорок країн-учасниць Ради Європи.
Позавчора ПАРЄ таки спромоглася ухвалити проект резолюції щодо вирішення
конфлікту у Чечні, проте із реальних кроків, на які може піти євроспільнота
— це подальше сприяння переговорам між Чечнею та РФ.
Вочевидь, проект резолюції все ж вплинув на Москву: за
останню добу на одному з контрольно-пропускних пунктів було дозволено пройти
трьом тисячам біженців. Насправді — це крапля в морі. Особливо коли прислухатися
до слів президента Інгушетії Руслана Аушева, який повідомив учора журналістам,
що «протягом десяти днів тисячі вимучених людей, в основному, жінки, діти
і старі, а також хворі і поранені не можуть перетнути кордон. У цих багатокілометрових
чергах перед КПП люди мерзнуть, помирають, народжують і нікому до цього
немає діла». Кількість самих переселенців уже сягнула 198 тисяч осіб. І
це далеко не межа. Занепокоєння Заходу гуманітарною катастрофою цілком
виправдане, у разі продовження бойових ударів невиключено, що чеченці кинуться
у пошуках порятунку до інших країн. Очевидно, що цього допустити європарламентарі
не можуть.
Представники Російської федерації продовжують ображено
підкреслювати, що «на Заході існує упереджена думка стосовно того, що відбувається
в Чечні» (про це заявив Інтерфаксу постійний представник Росії у Раді Європи
Андрій Вдовін). Однак сама Москва,власне, і не поспішає спростувати цю
думку, — вчора Парламенська Асамблея надала їй таку можливість.
