РЕАНIМАЦIЯ

Не минуло й місяця після закінчення п’ятої Всеєвропейської конференції міністрів екології, а перші докази всієї серйозності задуманого й підписаного на ній уже мають місце. Учора в Київ приїхали представники Росії й Білорусі, щоб разом з українськими екологами та експертами розпочати втілення в життя тристоронньої заяви міністрів про співпрацю в сфері екологічного оздоровлення Дніпра. Подібним чином свого часу об’єдналися Дунайські країни. Однак у дніпровському випадку експерти роблять ставку ще й на спільність слов’ян. На їхню думку, ККД від менш масштабного, але близького по духу альянсу має бути в декілька разів вищим.

Настрій, з яким відкрилася перша сесія Міжнародної Дніпровської ради, був більш ніж діловим. Принаймні, закликів до дій у вітальних промовах зустрічалося чимало. За словами заступника міністра природних ресурсів і охорони довкілля республіки Білорусь Олександра Апацького, їхня країна давно «купається» в дніпровських проблемах. І незважаючи на те, що співпраця в цьому питанні триває ще з 1994 року, лише сьогодні очевидним є істотний прогрес — уперше йдеться про спільну стратегію для трьох країн.

А почалося все з того, що Глобальний екологічний фонд виділив 7 млн. доларів на діагностику дніпровських «хвороб». Результати виявилися цілком очікуваними, але для України не дуже оптимістичними. Наприклад, якщо на територію Росії й Білорусі припадає п’ять гарячих точок — тобто найбільш проблемних за своїм станом об’єктів, — то на території нашої країни їх удвічі більше. Веде першiсть серед них Київський водоканал, Запоріжсталь, Херсонський водоканал і Нікопольський коксохімічний завод. Київський і херсонський об’єкти розраховані лише на так зване комунальне очищення, і при цьому змушені виступати в ролі таких собі помийних ям. І хоча заступник держсекретаря Мінекоресурсів України Анатолій Гриценко стверджує, що 30 млн. українців — користувачів дніпровської води — у безпеці, з іншими очисними спорудами справи йдуть не краще. 26 млн. гривень, які минулого року виділив вітчизняний фонд охорони довкілля на реанімацію обладнання, не змогли істотно вплинути на його працездатність.

Загалом же Дніпро визначили як «помірно забруднену ріку». Хоча лабораторні аналізи, проведені в 2000—2001 роках, виявили перевищення гранично допустимих норм за 16 показниками. Найбільш тривожні результати щодо заліза й марганцю, що пов’язують з наслідками викидів гірничодобувних підприємств у місцях водозбору рік басейну. За словами заступника директора Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Мінекоресурсів України Олександра Васенка, забрудненість басейну Дніпра на кордоні з Білоруссю на 40% вища, ніж на кордоні з Росією. Там же виявлене й істотне перевищення норми за показниками цезію й стронцію. Крім того, за останні роки істотно зменшилася лісова зона, що веде до порушення водообміну й уже спровокувало зникнення 11 видів рослин (у групі ризику — ще 115).

Непокоїти, на думку експертів, повинна ще й надмірна «збагаченість» дніпровської живності важкими металами. Тим паче, що флора й фауна покликанi стати iндикатором якості води басейну Дніпра. На Заході тепер саме так і роблять, і резолюція Європарламенту щодо водної політики континенту передбачає оцінку водних ресурсів на підставі даних про їхніх мешканців. «Україні такий крок дозволить ще більше зблизитися з Європою», — говорить директор Інституту гідробіології НАНУ Віктор Романенко. А крім того, цьому сприятиме й створення так званих екологічних мереж — концентрації всього того, що може бути позитивним в екологічному плані вздовж басейнів рік. Слід сказати, тут вже є перша ластівка. Нещодавно Кабмін видав відповідне розпорядження, й експерти сподіваються, що найближчим часом подібні «екооазиси» з’являться й уздовж Дніпра.