Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

3 лютого, 2004 - 00:00


3 лютого

Я вже давно мешкаю в місті. Проте й досі в мені живуть сільські закони. Мабуть, передалися як «спадкова інформація».

О десятій вечора щодня в багатоповерхо вих будинках відключають воду. За кілька хвилин до відключення нап овнюю весь наявний у квартирі посуд водою. Це — теж наслідок «спадковості».

...Хата, де жила моя мати, стояла на горі. Глибока криниця, звідки брали воду для господарських потреб, — унизу, біля підніжжя (майже за півкілометра від оселі), і якщо в господі не був налитий водою весь посуд (мало чого може трапитися вночі), спати ніхто не лягав.

Уже пізніше, коли криницю викопали майже біля порогу хати, я сміялася з тої материної звички наповнювати всі відра, каструлі, банки. Але ота спадковість...

Ранок починаю з виливання води з відра, двох каструль та трилітрової банки й знову пригадую матір.

Віра ЗАГОРОДНЯ, Канів
Газета: