Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

27 травня, 2003 - 00:00


27 травня

Така собі дружня балачка про чоловіків і жінок. Словесний пінг-понг з легким гумором. Власне, приятельськими репліками перекидаються двоє – він і вона, решта не дуже уважно слухають. «Чоловіки, – каже вона, – все сприймають очима. Побачив якусь дівчину, щось привабило в ній, і вже зиркає заворожений. Хоч це такий фруктик може виявитися, така зіпсута «ягідка»... – «Гаразд, буває, часто такі ми є. А жінка все сприймає вухами. Почує щось приємне, наговориш компліментів – і вже цвіте, розчулено сяє». – «Ну то прошу дуже, слухаю»...

– Ага, тепер знаю, – озвався раптом один з гурту, що сидів мовчки, ніби чимось іншим поглинутий. – Знаю, чому його називають «бабою». Лише компліменти любить слухати, теревені підлабузників, який він мудрий та великий.

Несподіваний порушник тїї розмови-флірту називав одну дууже поважну особу, що й вимовити тут не наважуюся – не комплімент же!

Дмитро КАРП’ЯК, Львівщина
Газета: