…коли у теперішню глупу ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок. А він таки настане неодмінно.
Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч

ЩОДЕННИК

16 січня, 2003 - 00:00


16 січня

Невтомні столичні пенсіонери сумлінно експлуатують наш громадський транспорт у будь- який час дня. Зосереджено долаючи кілометри, вони завжди кудись поспішають. Більшість з них вимагає до себе підвищеної уваги. Ось і сьогодні... Літній чоловік, увійшовши до салону автобуса, з незадоволеним виглядом став біля юнака, який сидів. Оскільки ніхто не підхопився і не поступився йому місцем, помовчав і сказав:

— Так, молодь...

Ніхто на вимовлені ним слова не відреагував. З тієї простої причини, що вільних місць було більше ніж досить.

— Так, не навчили вас поважати старших... Таких ось убивати треба...

І тут пасажири вибухнули. Хтось соромив, хтось намагався пояснити, що молодь теж люди. Пригадали Чорнобиль, безробіття, платне навчання...

Чоловік усміхнувся:

— Але в принципі...

Подивившись на принципового товариша, пригадала розповідь своєї приятельки. Вона їхала зі своєю 7-річною донькою в трамваї. Увійшов ветеран, з паличкою.

— Ми виходимо, — сказала приятелька. — Сідайте, будь ласка.

— Що ви, що ви. Я постою. Нехай сидить малятко. Як подумаю, яке попереду у цих крихіток важке і складне життя...

Це що, теж «у принципі»?

Ні, це просто мудро.

Олена АЛЕКСІЙЧУК, «День»
Газета: