Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

ЩОДЕННИК

14 січня, 2003 - 00:00


14 січня

З дитинства, пам’ятаю, вчили — не гріши: Всевишній бачить і карає. Виросли. Зрозуміли. Кожний по-своєму. Кожний для себе. Для себе євроквартиру у престижному районі. Для себе дачу на Форосі. Для себе круте авто. Для себе по вихідних Гаваї. Для себе… Для себе… Для…

Маю із всього того лише дещицю. Ніби й без гріхів. А Він карає. Карає безжально, іноді навіть підступно. І, здається, дуже часто незаслужено. Хоча й не винна, каюсь, прошу прощення. І думаю: праведникам простіше — ані каяття, ані вибачень не треба в душу вкладати. Та часто млоїть одне — а чи є вони, праведники?

Віра ЗАГОРОДНЯ Канів
Газета: