Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

3 грудня, 2002 - 00:00


3 грудня

Він часто заходив у банк, а вона дивилася на нього зі співчуттям — такий негарний.

І рахунок його щомісяця залишався порожнім, як очі безутішного олігарха.

Раптом вибух — ураз надійшло 100 тисяч гривень.

— Зарплату нарешті одержав, — стримано сказав він.

Їй чоловік здавався таким же некрасивим, але страшенно захотілося спільно витрачати гроші. Для цього вона одружилася з ним. Чим менше грошей залишалося — тим потворнішим він ставав.

Зарплат більше не надходило.

Ті гроші, виявилося, він виграв у лотерею.

Так щастить лише раз у житті — бомба в одну воронку двічі не падає.

— І навіщо я себе занепастила! Свою велику красу! — часто кричала вона. — Де твої зарплати?

— Ти — моя зарплата, — тихо відповів він. — Ти — нагорода за те, що я взяв тебе в частку до свого бізнесу.

— Якого ще бізнесу?

— Важкого. Хоча називається він просто — життя.

Василь ЗУБАЧ, Ужгород
Газета: