Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.
Феофан Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ, перекладач, публіцист, науковець

ЩОДЕННИК

14 листопада, 2002 - 00:00


14 листопада

Проходячи повз смітник, досить часто фіксую увагу на структурі наших «відходів». Здається, що цивілізація перейшла з визначення «суспільство споживання» на «суспільство з виробництва сміття». Старші люди ще пам’ятають часи, коли певні речі переходили у спадок на протязі декількох поколінь. Сьогодні це вже не модно і навіть економічно невигідно, збільшується кількість тих, для яких довготривале користування — це декілька років і вони схильні міняти меблі, автомобілі, електроніку, не кажучи вже про одяг, багато разів за своє життя не тому, що речі прийшли у відповідний стан, а тому, що це не престижно, не підіймає рейтинг, не відповідає моді. Звичайно, суть не в тому, щоб забороняти, обмежувати, «не пущати». Суть у розумінні того, що відбувається, які виникають проблеми і чи можемо їх розв’язати. Володарюють гроші, вони через рекламу, моду, формування смаків керують попитом, попит керує виробництвом, виробництво задовольняє попит... і наповнює смітник. Ми вже живемо на краю помийної ями. Чи довго протримається ця межа?

Валентин БОНДАРЕНКО, Київ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ