Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

19 вересня, 2002 - 00:00


19 вересня

У цьому селі за останній рік померло двадцять людей. А народилося двоє. Молодь за найменшої нагоди прагне виїхати до міста. Та й скільки тієї молоді — на все село шестеро випускників.

Щодо якихось розваг — вибір їх обмежується обшарпаним клубом, де інколи влаштовуються танці, і самогоном.

Соціальний проект, розроблений в обласному центрі, і отриманий від міжнародного фонду «Відродження» грант для його втілення дозволив Тані відкрити в своєму селі власну перукарню, яка працює тепер три дні на тиждень. Досі тут нічого подібного не було. Щоб підстригтись — брали з собою півлітра і йшли до сусіда.

Тані пощастило. Сільська рада виділила кімнатку, батьки — гроші на фен, гребінці і ще купу потрібних дрібничок, брат ризикнув стати першим клієнтом.

— Таня — наша «перша ластівка», згодом перукарні відкриються й у інших селах, — пояснив координатор проекту. — Вона пройшла курси перепідготовки у центрі зайнятості. А потім — «бізнес-курси» за кошти гранту.

Їй всього двадцять. Вітали з відкриттям власної справи, бажали успіхів і, звісно ж, вдало вийти заміж.

«Не хочу, — махнула вона рукою. — Та й ні за кого», — зітхнула.

— А якого б ти чоловіка хотіла? — очікую у відповідь звичне про квартиру, машину і долари.

— Щоб не бив... — мовила замислено.

Алла АКІМЕНКО, Суми
Газета: