Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

8 червня, 2002 - 00:00


8 червня

Колись мені подарували зірку. Пхе, сказала подруга, подумаєш, а мені — все небо.

Але зірка світить і досі, хоч минули роки і я стала не такою романтичною. Тоді, пам’ятаю, друг мій, який з головою був занурився в магію, якось мовив: «Хочеш, я злітаю на твою зірку і подивлюся, що там? Астрально!» Звісно, я погодилась.

А потім він розповідає. Круг зірки крутяться три планети, на одній з них є життя. Атмосфера, щоправда, там не газоподібна, швидше нагадує гель. Тому й мешканці схожі на слимаків. Але наділені інтелектом. На планеті — два материки. На одному з них увесь час ведуться війни, на другому — процвітають науки і мистецтва. Протягом віків з цього «мирного» материка споряджають кораблі на інший. Ще жоден корабель не повернувся назад. Але істоти не знають, що там, за океаном, їхні одноплемінники гинуть, і знову посилають кораблі, прагнучи пізнати світ...

Ми вже обоє дорослі, бачимося час від часу. Магією Андрій вже не займається. А все мрію дізнатися, чи справді він літав на ту зірку. Часто знаходжу її у небі, часто думаю про два материки. А казку сполохати не хочеться...

Алла АКІМЕНКО, Суми
Газета: