Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

13 лютого, 2002 - 00:00


13 лютого

Сірі дощі обложили Ужгород, мов Україну бюрократія. Сусідка знайомого худого художника вичитала, що в Індії є скрутна хвороба — під шкіру поселяється паразит-волос і розростається павутинною по всьому тiлу.

«Так він живе тільки в Індії», — переконував художник, котрий у неї іноді вечеряв.

— Е, ні. Звідти сюди комарі долітають. Вони й заносять.

— То голова в людини хвора, — прокоментував колишній офіцер КДБ. — І в нас такий був. Підполковник. На медперевірці виявили, що в нього дещо піднявся тиск. І все! Втрьох знову рушили на риболовлю — дві пляшки, як завжди, з собою. А він... не п’є — тиск. На нас припадає більше. Боєздатність служби безпеки падає — голова в понеділок болить. А в приятеля тиск дійсно почав підніматися все більше, то на місяць у лікарню ляже, по — понад півроку там. Скоро й помер.

А для художника додав:

— Не заважай, хлопче, дівчині. Нічого не допоможе. Ще сам здуру втопишся.

Василь ЗУБАЧ
Газета: