Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

5 січня, 2002 - 00:00


5 сiчня

Закінчу робочий день. Швидко одягну пальто. Пірну у простір вечірньої вулиці — тихої, безлюдної. Буду брести засніженим містом і мріяти. Врешті дійду додому. Зігріюсь у ванній, ніжачись в теплій купелі та намугикуючи собі щось час від часу. Зготую кави. Заглиблюся в м’якiнь крісла і тепло ковдри. Буду довго сьорбати каву, насолододжуючись смаком і теплою хвилею, що огорне мене всю. Залишок вечора проведемо удвох з ним. Я довго буду вдивлятися в нього, поки він не видасть: «Не забудьте вимкнути свій телевізор». Потім побреду спати. І все — тихо, спокійно, не поспішаючи й не задумуючись над серйозним.

Я буду просто відпочивати. Буду просто цілий вечір жити тільки для себе. Всього один вечір...

Віра ЗАГОРОДНЯ, Канів
Газета: