Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

14 листопада, 2001 - 00:00


14 листопада

Я захоплююся цією жінкою. Здається, вона все може: пекти хліб і вишивати, доглядати дітей і водити автомобіль, робити уколи людям і тваринам, писати вірші й варити смачний борщ, чудово виглядати в будь- якому одязі і ще багато-багато дечого. Ким тільки не була: медсестрою і вчителькою, свинаркою і бухгалтером, економістом і кухарем, телятницею і навіть артисткою. Її нізвідки не звільняли за провини. Завжди якось так виходило: то не платять, то переведуть, то сама поступиться місцем комусь.

Дивлюся на цю жінку й захоплююся — от би й мені так. А потім заспокоюю себе: нехай. З часом, може, й мені все те вдасться. Адже як-не-як вона — моя мати. Ну, а коли вже навчуся, то обов’язково передам усе своїй доньці. Впевнена, їй це знадобиться.

Віра ЗАГОРОДНЯ, Канів
Газета: