Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Щоденник

1 лютого, 2012 - 00:00

1 лютого

Цього разу хотілося б поговорити про таке. Чим відрізняються нинішні багаті люди від тих, що жили у минулі століття, коли не було революцій та інших соціальних катаклізмів? Моральні критерії в ті часи були дуже відмінними від сьогодення. Скажімо, отримавши спадщину від діда-прадіда, тоді багато працювали, аби примножити свої статки і передати їх у спадщину наступним поколінням. До того ж у своїй більшості ті, хто володів багатством, постійно займалися благодійництвом. У міру своєї релігійності вони добре розуміли, що коли дається багато, то треба цим і ділитися. Згадаймо відомі українські шляхетні родини Терещенків, Ханенків, Харитоненків, котрі виділяли щороку великі суми грошей на зведення шкіл, шпиталів, на підтримку сиріт, вдів та на інші благодійні цілі.

Великим землевласником і благодійником, як знаємо з історії, був легендарний гетьман Іван Мазепа. Його коштом були збудовані і відновлені храми, монастирські комплекси у Києві, в інших містах і селах Гетьманщини. Надавав він велику підтримку і тодішнім школам. Цим же шляхом пішов і останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський, який також відзначався великим меценатством. Все це вони робили, спонукані великою жертовною любов’ю до рідної землі та її народу.

Значна ж частина нинішніх багатіїв і так званих нових українців карколомно збагатилася за лічені роки і не завжди в рамках закону, ставши багатократними мільйонерами і мільярдерами. Тут про якісь чесноти і моральність говорити не доводиться. Та й рівень культури декого з них бажає кращого. Хоча вони іноді намагаються демонструвати свої співчуття до знедолених, прихильне ставлення до церкви. Щоправда, благодійна діяльність деяких сучасних скоробагатьків є досить рідкісним явищем і розрахована лише на певні ефекти. Це потрібно для виборчої реклами, аби сподобатися електорату. До того ж із свого велетенського статку, як правило, вони на благодійництво виділяють досить-таки мізерні суми.

В Україні вже двадцять років із різних трибун часто говорять про необхідність подолання бідності, в стан якої потрапили з різних причин мільйони наших співгромадян. І це в країні, яка на пострадянському просторі була однією із найбагатших за своїми ресурсами і людським потенціалом. Коли б зібрати докупи оті численні мільярди, які сучасні багатії вивезли з України за роки її незалежності, й у нас поважали закони, і, нарешті, почали вкладати тіньові фінансові потоки у модернізацію економіки України, чесно сплачували податки, тоді б, приміром, як у США (тут щороку на благодійні цілі накопичують по 200 мільярдів доларів), у нас мали б значно більшу підтримку і розвиток соціальні проекти, спрямовані на створення гідного життя для людей, підтримку молоді, національної освіти і культури. Тоді б гармонійно розвивалося все суспільство. Якби ж то...

Георгій ШИБАНОВ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ