Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

21 жовтня, 2000 - 00:00


21 жовтня

У мене якийсь дивний організм – кожен день хочеться їсти. Через це на мене почали звертати увагу сусіди, і нарешті вийшли з пропозицією: «Васю, поруч з нами, ти знаєш, живе зовсім деградований чоловік. Він навесні засадив город, але збирати нічого не хоче... А вам же треба. Зберіть».

Після довгих вагань, я взяв сумку, озирнувся, нарвав туди три кабачки, чотири підгнилих помідори, півдюжини жовтих огiрків і з соромом у безсмертній душі втік.

Увечері я напік кабачків на великій сковороді, закусив почищеними огірками, а зранку в мене страшенно почав боліти живіт.

Я викинув усі накрадені овочі в сміття і випив п’ятдесят грамів. Після обіду мені стало легше.

Потому я уявив, як сильно схоплює шлунок у Павла Лазаренка в Америці.

Василь ЗУБАЧ, «День»
Газета: