19 травня, 1999 - 00:00
Я балакав із закарпатським опозиціонером. Він висловлював блискучі думки, іскрився іронією, але після кожного пасажу заявляв:
— Я вимагаю, щоб жодного слова із цього в пресу не йшло.
— Добре, — погоджувався я й помічав, що на вулиці сіро й непривітно.
Так і не вдалося записати жодного слова.
Виходячи з його кабінету, я випадково затримався.
— Ви щось хотіли? — занепокоївся опозиціонер.
— Я ваших думок не чую, — заспокоїв я його.
Газета:
Рубрика:





