Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

4 квітня, 2000 - 00:00


4 квiтня

У неї була шикарна коса. Але косу відрізали і продали. На виручені кошти купили ліки. Однак їй ставало дедалі гiрше. Лікарі вважали це наслідком ускладнень після грипу. Вона вже не могла ходити до школи, й учителі почали приходити до неї додому. Після кожного заняття вона рахувала сторіночки підручника, які треба було вивчити, щоб наздогнати однокласників. Та однокласників вона не наздогнала й ніколи не наздожене. Вона померла. Їй було чотирнадцять.

Мріяла піклуватися про живу воду: джерельця, річечки, річки. Хотіла бути доктором чистої води. Дуже хотіла…

Коли її ховали, було холодно та йшов сніг. Він падав на її темну формену сукню — і не танув. Батьки стояли поряд — вони помирилися.

Падав сніг.

Людмила РЯБОКОНЬ, «День»
Газета: