Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК

28 липня, 1999 - 00:00


28 липня

Телефон видзвонює довго-довго. Мобільний телефон, в якому щось заскочило, — і він ніяк не може вимкнутися.

Нарешті вийшло. Дуже добре. Тепер буде краще чути.

Зараз дуже гарно чути.

Всім у залі театру чудово чути.

На сцені актриса кричить, плаче, сміється від болю.

Десь у залі теж сміються.

З чого?

З того, що не розуміють?

Не розуміють, що коли нестерпно боляче, залишається тільки сміятись?

Вони не розуміють. Вони ще діти.

Але чому вони тут, якщо не розуміють?

Це культпохід.

Навіщо культпохід, якщо не розуміють?

Не розумію.

А хазяїн мобільного телефону теж не розуміє?

Він уже не дитина.

Дитиною з культпоходів культури набрався — ось і не розуміє.

Чого ще розуміти?

Людмила РЯБОКОНЬ
Газета: