Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЩОДЕННИК 23 березня

23 березня, 1999 - 00:00

У неділю проти ночі вийшли ми з собакою погуляти. А на вулиці така краса — зимова казка, та й годі! Ось і вирішили ми податися до гаю. Треба сказати, гай у нас унікальний — має дивний біоенергетичний вплив. Особливо каштанова алея над обривом: вдалині вогні багатоповерхівок, а тут — тиша й пітьма на фоні нічних зірок.

І відразу зникають турботи сум’ятного дня або досада за пропущений балет Михайловського. До того ж, все одно він мені не по кишені. Це колись на 46-карбованцеву стипендію я могла собі дозволити цікаві гастрольні спектаклі найкращих ленінградських та московських театрів. Головним було вчасно потурбуватися про квитки. А зараз... Наче й не семеро по лавках, та й із зарплатою затримок у принципі немає, але хороший балет не для «нового росіянина» — річ практично недоступна...

І раптом мої роздуми перервали якісь звуки. Я прислухалася:

— Курли-курли!

Над засніженим Києвом летіли журавлі! Не врахували, рідні, що до нас на кілька днів повернулася зима, прилетіли додому. Головне, не замерзайте, вірні ви наші!

Ніна СОТНИК, «День»
Газета: