Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Шлях до перемоги один — гра КОМАНДИ

Сьогодні матч року: Україна — Франція
4 вересня, 1999 - 00:00

Учора вранці до Києва прилетіли найсильніші футболісти
планети. У складі збірної Франції 15 чемпіонів світу. І серед них кращий
з кращих — Зінедін Зідан, котрий не тренувався сім місяців через травму
коліна. Він вже цілком здоровий і стрімкими темпами набирає форму. А сумніватися
в кваліфікації кращого футболіста світу просто безглуздо. Французи приїхали
до Києва з рішучим настроєм. Щоб продовжити боротьбу за путівку на Євро-2000
кращій команді світу потрібна тільки перемога у Києві. Вони розлючені,
а як відомо, «поранений звір небезпечний подвійно». Що їм зможе протиставити
команда, яка ніколи у своїй історії не брала участі у фінальних турнірах
чемпіонатів світу та Європи? На це запитання ми попросили відповісти деяких
провідних українських футбольних фахівців.

Стефан РЕШКО:

— Відверто кажучи, за класом у нашій команді на рівних
з чемпіонами світу можуть суперничати тільки Андрій Шевченко, Сергій Ребров
і Олег Лужний. Але давайте пригадаємо матч збірних Росії та Франції в Парижі
на «Сен-Дені», стадіоні, де французи стали чемпіонами світу? Матч закінчився
неймовірною перемогою росіян — 3:2, і це була перша поразка господарів
після чемпіонату світу і, взагалі, на цьому стадіоні. Адже у складі збірної
Росії немає жодної (!) зірки світового рівня. Просто перемогла команда.
І я вважаю, що у наших хлопців шлях до перемоги тільки один — гра КОМАНДИ!

Іван ЯРЕМЧУК:

— Безумовно, рівень індивідуальної майстерності французів
набагато вищий. Окрім того, у них у складі на поле вийде Зінедін Зідан,
який для них означає навіть більше аніж півкоманди. Але не все так погано.
По-перше матч проходитиме у Києві, де нашу збірну будуть підтримувати 80
тисяч глядачів. Крім того, величезну роль зіграє взаєморозуміння між гравцями.
А воно у нашої збірної вже налагоджене фактично до автоматизму. Тому я
сподіваюся як мінімум на нічию. Хоч і віддаю перевагу гостям.

Павло ЯКОВЕНКО:

— Збірна України повинна виграти. Ми граємо на своєму полі,
а сили команд, на мій погляд, приблизно рівні. Козир української команди
— дует нападаючих Ребров — Шевченко. Саме від них залежатиме результат
для української збірної. Сподіваюся, він буде позитивним.

Кирило СТАДНИЧЕНКО, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ