Скандал у шляхетній родині
Вперше в історії Європейського Союзу початок піврічного головування починається з гучного скандалу. Прем’єр- міністр головуючої з 1 липня в ЄС Італії — Сильвіо Берлусконі — змушений вибачатися перед Європейським парламентом і канцлером ФРН Герхардом Шредером. Скандал, що вибухнув у середу при презентаційному виступі Берлусконі в Європейському парламенті в Страсбурзі, став головною новиною для мас-медіа; скандал не тільки не вщухнув наступного дня, але розкручувався пресою і політиками. Перебування в центрі скандалу для Берлусконі — далеко не нове відчуття: як писала «Берлінер Цайтунг», за 13 років він 13 разів перебував під слідством. Перша спроба Берлусконі очолити італійський уряд в середині 90-х завершилася передчасно саме через скандал навколо звинувачень його у корупції. Але вперше Берлусконі опинився в центрі європейського скандалу. І, треба визнати, цей скандал був прогнозованим і очікуваним, виходячи з тональності публікацій у пресі різних країн напередодні 1 липня, коли Італія перебрала президентство в ЄС від Греції. І принаймні рутинна і зазвичай доволі нудна процедура презентації країною своїх пріоритетів під час президентства в ЄС виявилася вельми нетрадиційною. І не через самі по собі пріоритети (економічний розвиток, боротьба з нелегальною міграцією, налагодження відносин із США, ухвалення європейської Конституції, підписання Римської угоди наприкінці року).
Євродепутат, німецький соціал-демократ Мартін Шульц був найпомітнішим і найгучнішим з тих депутатів Європарламенту, хто протестував проти того, щоб саме Берлусконі вважався головною дійовою особою ЄС у найближчі півроку через свої постійні проблеми із законом. На плакаті, який тримало 40 євродепутатів, значилося: «Ні — «хрещеному батькові» в Європі!» Берлусконі у відповідь сказав, що знає, що якийсь італієць знімає фільм про німецькі концтабори, і додав, що Шульц чудово підійшов би на роль «капо» (охоронця концтабору) в цьому фільмі. Так розпочався скандал. Обурилися депутати Європарламенту, обурився канцлер ФРН Герхард Шредер, який назвав висловлювання Берлусконі неприйнятним і зажадав вибачень. Шульц заявив, що вибачень перед ним особисто недостатньо. Італіського посла в Берліні викликали для пояснень до німецького МЗС, німецькому послу в Римі заявили, що виступ Шульца був образливим і для Берлусконі, і для Європи. Так скандал отримав дипломатичний розвиток. Нарешті, сам Берлусконі змушений був заявити, що негайно подзвонить Шредеру.
Берлусконі, найбагатша людина Італії, бізнесмен, медіа-магнат, власник міланського «Інтеру», лише 18 червня отримав імунітет на термін виконання обов’язків прем’єр-міністра (до 2006 року) при черговому судовому розгляді. В даному разі його звинувачували в тому, що в 1985-му, коли він іще не займався політикою, він давав хабарі суддям у процесі приватизації державної компанії SME. Ця історія стала приводом до того, щоб французька «Ліберасьон» заявила, що Берлусконі є загрозою для Європи, оскільки для нього характерні змішування фінансового світу і політики, нагляд виконавчої влади над судовою, зловживання службовими повноваженнями. Подібні за тональністю коментарі лунали в пресі багатьох інших країн. Очевидно, можна вважати, що несприйняття персони італійського прем’єра є загальним — інакше б він не заявляв у відповідь, що ніхто не може вказувати демократично обраному урядові.
Є проблема. Вона полягає в тому, що країни ЄС вже «обпеклися» три роки тому на прикладі Йорга Хайдера, лідера австрійської популістичної радикально правої партії Свободи, що увійшла до австрійського уряду за результатами виборів. Гучно презентована дипломатична блокада Австрії країнами ЄС ні до чого не привела і була безславно знята. Обструкція, влаштована Берлусконі, теж має мало шансів на успіх. Натомість будь-який галас навколо його персони є чудовою рекламою «європейському олігархові».
Скандал у шляхетному сімействі ЄС — насправді лише симптом. Можливо, Берлусконі справді не мав би морального права бути обличчям Європейського Союзу. Якби він, зокрема, не був демократично обраним лідером однієї з найбільших у Європі країн.
