27 вересня в Ужгороді відбудуться вибори мера міста. Один
із кандидатів — колишній перший заступник голови міськради Степан Сембер.
— Враховуючи, що вас висунули й підтримали різні організації,
як поясните таку єдність у настроях ужгородців, особливо заводчан, які
багато в чому уже зневірились?
— Якщо люди дійсно вбачають щось нове, маю надію, позитивне
у підготовці виборів голови міської ради у порівнянні з попереднім періодом,
то це є доброю ознакою.
Основу нашого добробуту вбачаю в невідкладному налагодженні
промислового виробництва.
— В останні роки наші заводи фактично зупинились. А ви,
здається, робите акцент на поновленні їх діяльності?
— Так. А щодо малої приватизації та розвитку бізнесу, то
їх ніхто і не збирається призупиняти. Це просто неможливо. До того ж, вони
не йдуть всупереч діяльності місцевої влади.
— Ви все ж вважаєте, що заводи в змозі піднятись, а їх
робітники повернутись до праці?
— Не тільки вважаю, а глибоко переконаний.
— Ви, як колишній перший заступник голови міськради, мали
певну змогу і обов’язок подбати за такий напрямок дій місцевої влади разом
з обласною, скажімо, ще рік чи два тому. Чому ж цього не сталося?
— Частково ви самі відповіли: мав певну змогу. І робив
усе від мене залежне. В усякому разі, свій авторитет перед ужгородцями
намагався не втратити.
Також згоден, що у мене були прямі обов’язки. Але погодьтесь
і ви, що до них необхідна ще й наявність керованої в цьому напрямку господарської
політики. Саме на таку можливість, тобто керовану мною господарську політику,
я розраховую у випадку своєї перемоги на виборах.
— Степане Васильовичу, чимало ужгородців вважають вас людиною
з команди колишнього мера міста пана Ратушняка. Що ви скажете на це як
колишній перший його заступник?
— Так, з однієї команди. Але, на щастя, ця команда не була
кланована, як ті англійські вівці. Моя робота в Ужгородській мерії — це
не робота у «Ріо-синдикаті», як це комусь уявляється.
Повинен нагадати, що я був суперником пана Ратушняка на
місце мера у 1994 році і потрапив у його команду не як близький знайомий
пана Ратушняка, а як спеціаліст своєї справи, комунальної.
— Степане Васильовичу, якій ви політичній партії симпатизуєте,
або ж є її висуванцем? Під якими прапорами йдете до виборів?
— Я глибоко безпартійний. Не кон’юнктурно, а по своєму
світогляду. Тому я лише за одну партію: партію патріотів міста, де ми живемо,
де могили наших рідних.
— Чи означає ваша відповідь, що у разі обрання вас головою
міської влади ви будете формувати тепер уже свою команду спеціалістами
з різними політичними поглядами? Якщо так, то чи буде це команда однодумців?
— Взагалі, слово «команда» мені не зовсім подобається.
Особливо, як його почали розуміти останнім часом. Хіба вулиці будуть чистіші,
якщо їх доглядатиме хтось від НДП, СДПУ(о), Руху, чи від комуністів?
— Як вбачається, немало працівників міськради і її виконкому
підбиралися свого часу з огляду на особисті стосунки з колишнім ужгородським
мером паном Ратушняком. У випадку вашої перемоги на виборах, чи буде реформуватися
міська влада?
— Повідомлення про багаточисленні перевірки діяльності
Ужгородської мерії, зокрема представниками Генеральної прокуратури України,
багато в чому забезпечує саме таке уявлення громадян про ужгородську владу.
Якщо буде доведено вину, то винуватиці понесуть особисту кримінальну відповідальність,
а колектив мерії — моральну.
Звичайно, зміни у діяльності, самій організації міської
влади обов’язково будуть. Реформування, як і можлива заміна окремих працівників
Ради та виконкому, повинна окреслюватись розумними межами. Якраз на цих
критеріях базуватимуться дії самого голови.
№183 25.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»







