Щоб зробити розумний вибір, треба перш за все знати, без чого можна обійтися.
Іммануїл Кант, німецький мислитель, антрополог, письменник, педагог, родоначальник класичної філософії

СВIТ ЖИВЕ В ОЧIКУВАННI ВЕЛИКИХ ВИНАХ ОДIВ. А УКРАЇНА?

2 березня, 2001 - 00:00

Преса, телебачення постійно згадують про «Джинджер» та його винахідника, розписують важливість, оригінальність і своєчасність устрою. Переконують, що новинка за значенням «важить» більше, ніж Інтернет, і тому має «перевернути все життя людства». Завчасно попереджають, що винахід невдовзі поступить на ринок і коштуватиме десь 2 тисячі доларів, тобто, буде річчю для всіх. Підраховано, що наступного року «Джинджер» дасть власникам більше доходу, ніж будь-який інший винахід в історії людства.

Головною ж рисою нового продукту, а також коронним шлягером реклами є насамперед те, що досі ніхто не знає, що криється під назвою «Джинджер».

Уявляєте, який простір для журналістської та споживацької фантазії? Якщо скласти всі вже існуючі версії, то вийде гарненький науково-фантастичний роман у стилі «потік свідомості». Одні вважають, що це може бути індивідуальний пристрій для переміщення у просторі будь-якого типу — по землі й під землею (як кроти), по воді й під водою, у повітрі і безповітряному просторі. Деякі інші переконливо доводять, що у «Джинджера» буде використано антигравітаційний двигун. Їм заперечують американці з розкутою фантазією, які очікують чогось не меншого, ніж персональний телекінез, що не потребує ні палива, ні антигравітації. Трохи більш помірковані визнають можливість принципово нової транспортної машини, але вважають, що це буде щось на зразок скутера, який працюватиме на воді. На тій самій воді, по поверхні якої він буде рухатися.

Звичайно, знаходиться чимало скептиків, які підозрюють тут масштабний рекламний розіграш і згадують скандал XVIII століття під назвою «Пузирі південних морів». Тоді чимало людей вклало свої гроші у певний проект, сутність якого ніхто ніколи так і не взнав (з тієї причини, що нічого було знати). «Джинджер», однак, має автора — відомого винахідника, лауреата американських премій. Це Дін Кеїмен, знаний широкому загалу головним чином як винахідник оригінальної коляски для інвалідів, яка легко пересувається сходами. Дін Кеїмен робив кілька разів спроби трохи притишити рекламний галас навколо свого чергового винаходу і просив не очікувати чогось аж занадто фантастичного, хоча й не применшував його значення. Звичайно, втручання автора не показало помітного впливу на запущене колесо реклами (не плутати з «кармою»).

Це, звичайно, всього-на-всього невеличкий нарис «их нравов», як полюбляли нещодавно казати. Але в цій справі є кілька дуже цікавих аспектів, пов’язаних із життям-буттям західної людини.

По-перше, вийшло так, що в США рекламна кампанія навколо «Джинджера» дещо затьмарила появу дійсно значного відкриття — першого великого відкриття ХХI століття. Ідеться про розшифровку генної структури людини, здійсненої інтернаціональною групою західних вчених-генетиків. Чесно признаюся, що сповна зрозуміти суть відкриття мені не вистачає освіти, і тому пошлюся на слова вчених. Вони твердять, що завдяки розшифровці генної структури найближчим часом буде можливо лікувати такі хвороби, як рак, СНІД, поліомієліт тощо. А також виявляти та усувати можливість захворювання ще до народження людини. Спеціалісти порівнюють розшифровку геному людини з винаходом колеса невідомим древнім генієм або з масовою комп’ютеризацією світу. Та зрівнятися із «Джинджером» він ще не може.

Іще один цікавий феномен полягає ось у чому. Серед численних гіпотез щодо суті винаходу «Джинджера» майже не зустрічається таких, які пов’язані з супердосягненнями останніх десятиліть ХХ століття — з персональними комп’ютерами та з Інтернетом. Це свідчить про те, що комп’ютерні технології не виправдали покладених на них надій суспільства, що вони не так радикально, як очікувалося, змінили життя людей на краще. І тому, як пише часопис The Economist, «впали в немилість». (Ніякі винаходи досі не допомогли людині втекти від самої себе.)

Цікаво порівнювати чуже життя зі своїм. Як пише той самий The Economist, в американському суспільстві живе постійна жага нових технічних революцій та технологій. Завжди актуальним є запитання — яким буде Наступний Великий Винахід (The Next Big Thing). Причина подібного зацікавлення очевидна — в західному світі шлях від винаходу до його масового втілення завжди був коротким, а нині він став ще коротшим. Сьогодні — ідея в голові генія, завтра — продукт у руках споживача. На відміну від наших численних великих ідей, які або залишилися невтіленими тінями, або були підхоплені іншими і вмить доведені до практичного використання, — як свої.

На цю нашу національну (чи слов’янську?) рису наклалася політична ідеологія попереднього режиму, — поділ наук на пролетарські й буржуазні. І так вийшло, що якраз ті дві науки, які Сталін піддав нищівному засудженню, сьогодні міняють обличчя світу. Генетика й комп’ютерні технології. Без перебільшення можна назвати товариша Сталіна «геніальним» антипророком. Значною мірою завдяки йому рівень забезпеченості персональними комп’ютерами сьогодні перебуває в Україні на рівні третього світу, а щодо генетики, то тут краще промовчати. Час, однак, спливає, і невдовзі буде незручно посилатися навіть на Сталіна.

Клара ГУДЗИК, «День» За матеріалами часопису The Economist від 26.01.01
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments