Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Свободу слова обмежити тільки редакторам?

9 лютого, 1999 - 00:00

У суботу, 6 лютого, в облдержадміністрацію скликали редакторів газет, засновниками та співзасновниками яких виступають органи місцевої влади, буцімто для аналізу незадовільної фінансово-господарської діяльності 1998 року та пошуків виходу з тієї кризи, в якій вони опинилися. Проблема дійсно нагальна, враховуючи те, що з 18 комунальних (як їх тепер називають) газет, тільки одна — «Тижневик Галичини» — була торік прибутковою, а загальна сума збитків становить 214 тис. гривень.

Однак згодом, коли взяв слово заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації Богдан Томенчук, стало зрозуміло, що це лише привід до «інтимнішої» бесіди, оскільки грошей, за його словами, «немає й не буде».

Пан Томенчук наголосив на тому, що «ми підходимо до тієї межі, де кожен повинен сказати собі, з ким він». Конкретних прізвищ не називалося, але було зрозуміло, на котрого з кандидатів у президенти потрібно «ставити», аби зберегти нормальні стосунки з владою. Очевидно, для глибшого засвоєння сказаного редакторами, заступник голови ОДА видав «на-гора» фразу, яка могла б увійти в аннали чиновницької думки: «На свободу слова наступу не буде, але на позицію редактора — буде».

Тарас ТКАЧУК, «День»
Газета: