Валерій ЗАЙЦЕВ, "День"
Просто атмосфера очікування результатів парламентських виборів чимось нагадувала серпень 1991-го. Здавалося, от-от на екрані з'явиться "Лебедине озеро". А в глибині кабінетів засідає - ні, не ГКЧП, - а якийсь "комітет порятунку"...
Центральна виборча комісія України стартувала чудово. Голова Центрвиборчкому Михайло Рябець і члени комісії охоче спілкувалися із пресою, були щирі і відверті або принаймні намагалися такими виглядати.
Перша ніч підрахунку голосів починалася також непогано. Робота йшла швидко і відкрито. Тендітні квіти демократії буквально цвіли на центрвиборчкомівських моніторах. Потім трапилося дивне: машина підрахунку результатів демократичного волевиявлення українських громадян, яка так гарно працювала, почала давати збої і на ранок понеділка завмерла остаточно. Центрвиборчком узяв тайм-аут, який тривав більш ніж добу. Пояснення цього наводяться найрізноманітніші: від недостатньої технічної оснащеності окружних і дільничних виборчих комісій - до більшої, ніж очікувалося, явки виборців на дільниці (заради справедливості зазначимо, що у виборах узяло участь менше громадян, аніж у березні 1994 року, - 69,64% проти 74,76%). Затримка виглядає тим більше дивно, що про переможців по мажоритарних округах ЦВК відзвітувала ще в понеділок до середини дня, хоч для цього, здається, було потрібно не менше зусиль, аніж для винесення вердикту про голосування за партійними списками.
В обстановці підвищеної нервозності стали зароджуватися найпохмуріші чутки, які підігріваються партійними лідерами, - про фальсифікації, про маніпулювання виборчими бюлетенями, про те, що Президент Л. Кучма (варіанти: прем'єр-міністр В. Пустовойтенко або обидва одразу), будучи активним "уболівальником" НДП і АПУ, особисто зробив "накачку" членам ЦВК тощо.
Прес-конференцію Михайла Рябця, призначену на 11.00 у вівторок, очікували з величезним напруженням, однак і вона не внесла ясності, оскільки голова Центрвиборчкому повідомив дані (та й то лише попередні) лише стосовно половини округів. Усе це виглядає якось дуже несолідно. Білоруські спостерігачі, як найбільш досвідчені (добре знайомі з методами свого "батька"), кажуть про погану професійну підготовку працівників виборчих комісій - і це, мабуть, найбільш м'яке пояснення того, що відбувається. Зрештою, справа не тільки в підриві державного престижу нашої країни. Якщо роздуми Центрвиборчкому дуже затягнуться, то в суспільній свідомості залишаться серйозні сумніви в легітимності офіційно оголошених результатів. (Повинні ж їх нарешті коли-небудь оголосити). І ці сумніви будуть аж ніяк не на користь проурядових партій.
