фото Володимира РАСНЕРА,«День»
104 учасники — ніколи ще в Україні не грали в одному турнірі так багато
тенісистів. Звичайно, більшості учасників майстерності трохи не вистачало,
та ось азарту, напруження боротьби було хоч відбавляй. Крім того, пристрасті
на ігровому майданчику підігрівалися і з трибун, де зібралися дружини,
діти і просто друзі нових сампрасів. Недарма бувалий у бувальцях тренер
української збірної Олександр Долгополов сказав на закритті: «Такого турніру
я не бачив навіть в Вімблдоні!».
Переможених на турнірі не було, призерами виявилися всі учасники, а
переможцями стали найбільш гідні: у «Челенджері» інтернаціональна пара
— Валерій Чечелашвілі (Грузія) і Сергій Березовенко (Україна). Обидва —
дипломати: Валерій, як відомо, — посол Грузії в Україні, а Сергій — почесний
консул Австралії в нашій країні. Кращими «майстрами» стали Ігор Діденко
і Максим Василевич.
Мотором турніру, його душею, був, безсумнівно, Михайло Мосенжник, виконувач
обов’язків директора Міжнародного тенісного клубу «Наука». Нині проведення
навіть аматорських змагань неможливе без хорошої спонсорської допомоги,
в цьому випадку інформаційно-рекламного центра «Сенс» і інших спонсорів.
Важко відрізнити, де цього недільного дня був відпочинок і де — продовжувалася
робота. Сонце й поривчастий вітер, спорадичні трелі мобільних телефонів
і розмови: про Шумахера, дачу, рибу, качку на вечерю.
До вечора, коли подовшали тіні від жовтіючих каштанів і тополь, гравці
й уболівальники роз’їхалися переодягнутися для церемонії нагородження і
святкового фуршету.
— Яка ваша думка про турнір? — спитали ми у Герда Кортса, першого секретаря
посольства ФРН в Україні.
— Це був дуже красивий турнір. Я повинен зазначити, що грав на багатьох
любительських турнірах у Німеччині, але тут все було організовано краще.
І — чудова атмосфера! Дружня, з дуже гарячою публікою на трибуні.
На вечірці, присвяченій завершенню турніру, не було ні химерних вечірніх
нарядів, ні строгих смокінгів. По домашньому, дружньо й поважно відновлювали
сили гравці й уболівальники.
Сергій Березовенко, почесний консул Австралії в Україні:
— Що головне в таких турнірах — це відчуття свята. Й організатори усе
чітко продумали: що в іграх, що побіля них. Люди у нас емоційні, але всіх
треба похвалити. Тому усім учасникам і дали дипломи. Я вважаю, це чудово.
Хоч я й граю на інших кортах, постараюся потихеньку сюди перебратися.
Валерій Чечелашвілі, посол Грузії в Україні:
— Можливість поспілкуватися у неформальній обстановці, займаючись улюбленим
хобі — це й привабливо, і хвилююче. Сьогодні був один із найкращих днів
мого життя: я побачився з багатьма старими друзями, познайомився теж із
багатьма. Дуже хороший сюрприз був — ось цей величезний календар, на якому
— ми всі разом. Нехай ті, хто не прийшов, пошкодують про це. І візьмуть
участь у наступному турнірі!
Справді, відсутні «учасники» були. Наприклад, не було Сергія Тигипка,
що багато хто зазначав серед розмов, які періодично виникали, і про політику,
й про фінансову кризу, й про можливі кадрові переміщення...
Утім, як сказав Віктор Самойленко, президент компанії НВО «Поверхность»:
«Я впевнений, що наступного року цей турнір буде численнішим. Тому що ті,
хто сьогодні приходить подивитися, поспостерігати, наступного року вже
беруть участь».
№175 15.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»







