Наприклад, екс-президент України Леонід Кравчук заявив,
що у нинішнього глави держави Леоніда Кучми є три найбільш серйозних противники
на майбутніх президентських виборах. При цьому Л.Кравчук назвав головними
«противниками» чинного президента на виборах 31 жовтня соціально-економічну
ситуацію в країні, «тих, хто працює у виконавчій владі і живе за принципом
«і вашим, і нашим», а також «тих, хто на словах говорить одне, а робить
інше».
Екс-президент охарактеризував «першого противника» як «абсолютно
зрозумілого», оскільки соціально-економічна ситуація в країні поліпшується,
і «це буде відчутно». Інших «противників», зі слів Л.Кравчука, «необхідно
знайти і показати людям: ось вони які насправді».
При всьому цьому Л.Кравчук заявив, що Всеукраїнське об'єднання
демократичних сил «Злагода» «не буде вигадувати новітніх технологій» при
агітації виборців за кандидатуру чинного Президента.
І якщо з «поліпшенням соціально-економічної обстановки»
можна сперечатися, то тут пан Кравчук абсолютно правий. Нічого нового в
його риториці немає — все це дуже добре знайоме з радянських часів. Фактично
з перших днів Радянської влади головним противником режиму було, у сучасних
виразах, «соціально- економічне становище в країні», а одним з найголовніших
завдань — «знайти противників» і показати їх народу. Досить побіжно пригадати:
голод — пошук і знищення ворогів- куркулів, тягар індустріалізації — табори
в'язнів, боротьба за владу — знищення інакомислення, та ще справи ревізіоністів,
шкідників, лікарів- отруйників, шпигунів, і т.д. і т.п. Тобто з соціально-економічним
становищем завжди було, м'яко кажучи, не дуже, але зате з пошуком і знищенням
противників — завжди було дуже добре.
Так що я цілком допускаю, що противники за порадою Л.Кравчука
будуть знайдені і показані народу. Біда тільки в тому, що ні економіка,
ні соціальна сфера від цього не поліпшаться аж ніяк.
— Так, але ж Леонід Кравчук — супротивник комуністів! Він
неодноразово публічно заявляв про це — можуть заперечити мені. І я не тільки
погоджуся, але й додам, що в полеміці з комуністами екс-президент використав
набагато жвавішу й образнішу лексику (більш того, багато які афоризми Леоніда
Кравчука широко цитуються по всьому СНД!). Справді, це — питання: чому
раптом пан Кравчук повернувся при агітації за Леоніда Кучму до похмурої
лексики радянського агітпропу?
Можливо, причина криється в самій структурі і принципах
утворення суспільного об'єднання «Злагода»? І для його учасників найбільш
природним і єдино можливим(?) способом вираження підтримки Президента є
знайоме з радянських часів «і особисто дорогому Леоніду Іллічеві»?
А може винна у всьому горезвісна соціально-економічна ситуація,
і агітувати за Леоніда Кучму весело і з вогником — все одно, що виголошувати
тости за здоров'я на похоронах. То й доводиться шукати міфічних ворогів,
що заважають Президенту побудувати процвітаюче суспільство. А прем'єр-міністр
України Валерій Пустовойтенко, відповідаючи на питання агентства Інтерфакс-Україна
про головних противників Л.Кучми на наступних виборах, взагалі сказав:
«Шляхи Господні несповідимі».
Тут уже взагалі якоюсь містикою віддає. Може, проти Президента
об'єдналися, не дай Бог, якісь диявольські сили?
У цьому чудовому конкурсі під назвою: «Знайди ворога Президента»
взяв участь і перший з'їзд Всеукраїнського об'єднання демократичних сил
«Злагода». У своїй резолюції вони виявили деяких неназваних «політичних
авантюристів і реваншистів», які роблять спроби влаштувати «міжнаціональні
та міжрегіональні, межрелігійні та соціальні конфлікти».
Загалом, все це нагадує живу ілюстрацію до «Відкритого
суспільства і його ворогів». Шкода тільки, що ми досі бачимо те, що Поппер
описав, але не приймаємо того, що Поппер прописав. Можливо, тому «Відкритого
суспільства» в Україні немає, а ось «його вороги», причому аж ніяк не міфічні,
а реальні, — в надлишку.







