Варiанти виховання

Вчора з приводу 40-річчя руху студентських трудових загонів відбулась зустріч голови Держкомітету у справах сім’і та молоді Валентини Довженко з їхнiми лідерами. Попередньо планувалось, що під час зустрiчi обговорюватимуться проблемні моменти, пов’язані з працевлаштуванням молоді і перспективами діяльності загонів.

Ідея трудових молодіжних загонів, добре пам’ятна студентам 10-літньої (і більше) давності, переживає зараз своє друге народження. Реставраційний процес почався 1997 року в Луганській області, а роздивившись у цьому починанні чималі плюси, естафету підхопили Харківська, Донецька й Рівненська області. Зараз же, за даними Держдепартаменту у справах сім’ї та молоді, в Україні нараховується 8 тисяч 800 трудових молодіжних загонів, у яких зайнято 300 тисяч осiб. Лише їх концепція з роками істотно трансформувалася. На першому місці тепер, як стверджують і чиновники, і самі «загонівці», виховна і оздоровча функції. Праця, як відомо, закладає фундамент відповідальності і почуття обов’язку. А в сукупності зі студентською романтикою і обстановкою, в якій працює молодь, даний вид діяльності прирівнюється майже до повноцінного активного відпочинку. Наприклад, Луганський трудовий загін «Транзит» цього літа прополював виноградники в Криму. Харчуванням і житлом, ясна річ, був забезпечений, а після роботи молодь відпочивала біля моря і влаштовувала вечорами дискотеки.

Інший компонент, з яким абсолютно у всіх асоціюється слово «робота», — гроші — в концепції нових трудових загонів відіграє другорядну роль. У середньому за місяць роботи студентам нараховується майже 230 гривень. Із них вираховується на харчування і житло, а також 20% — на податки. У результаті виходить майже 100 гривень. І це при тому, що проїзд до місця роботи трудові загони оплачують самі і не на пільгових умовах. Бувають випадки, що студентів і старшокласників досить грубо обраховують. Найменші спроби доказу роботодавцям їхньої неправоти загрожує ледве не повним позбавленням заробітку. Аргументація проста: студенти повинні сказати «спасибі» за те, що місяць перебували на безкоштовному відпочинку. Правда, організаторам канікулярного заробітку про такі випадки нічого невідомо. Представник Харківського центру «Молодіжна перспектива» Едуард Сиромолот говорить, що існує відповідна документація, зокрема — трудові контракти, в яких вказано суму винагороди. Якщо ж її не виплачують у повному обсязі, проблему можна спокійно оскаржити в суді, і «економному» роботодавцю будуть загрожувати адміністративні міри покарання.

До речі, «ничегонеделание», за словами «загонівців», — поняття досить відносне. Навіть елементарна прополка виноградників, якщо вони вже старі, може обернутися великим болем у спині і суглобах.

Заробіток же, згідно із законодавством, йде із скарбнички фонду з обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття. А якщо канікулярний підробіток студентів ініційовано учбовим закладом і праця спрямована на облагороджування, скажімо, його території або корпусів, то інвестором виступає саме він. Так, наприклад, відбувається в КПІ. Там студенти фарбують, білять, працюють охоронниками на території, за що, відповідно, і отримують винагороду.

Якщо ж iдеться про масштабнішi будівельні роботи, то нині студентам це також доступно. Для тих, хто хоче, але не має відповідних навичок, планується навіть організовувати спеціальні курси. А деякі вузи, при наявності предметів, що мають хоч яке- небудь відношення до будівельних робіт, разом із дипломом видають випускнику і сертифікат, рівноцінний посвідченню про закінчення профільного технікуму.