Обирати собі уряд має право лише той народ, який постійно знаходиться в курсі того, що відбувається
Томас Джефферсон, видатний політичний діяч, дипломат і філософ епохи Просвітництва, один з авторів Декларації незалежності США, 3-й президент США в 1801-1809 роках

«Вічний двигун»?

Українці звикають до корупції, вважають соціологи
16 січня, 2003 - 00:00

Протягом тривалого часу, доносячи до читачів результати досліджень найбільш авторитетних соціологічних організацій, часто доводиться стикатися з протиріччями в оцінках громадської думки багатьох явищ, процесів, подій. Що, напевно, є свідченням незрілості українського суспільства, його неоднорідності, такої собі «каші у головах». Але останнє всеукраїнське опитування, проведене Українським інститутом соціальних досліджень та Центром «Соціальний моніторинг» за підтримки Програми розвитку ООН в Україні продемонструвало дивну одноголосність і однозначність думок наших співгромадян стосовно прикрої прикмети часу — поширення корупції і хабарництва. Згідно з результатами дослідження (опитано 3063 респонденти) близько 93% опитаних переконані у тому, що посадові особи в Україні так чи інакше корумповані і схильні до хабарництва. Із них 78% учасників опитування вважають, що майже всі чи більшість чиновників є корупціонерами і хабарниками. Вельми показовими у характеристиці даного явища в рідній вітчизні є два нюанси, отримані соціологами в результаті вікового і «професійного» зрізів. Так, більш негативно, порівняно з іншими професійними групами, ситуацію з хабарами оцінюють ті респонденти, які зайняті у сільському господарстві, є фермерами або підприємцями. Також більш поширеними вважають вияви корупції соціально активні громадяни у віці від 18 до 50 років. У віковій групі після 50 частота негативних оцінок різко знижується. На думку директора Центру «Соціальний моніторинг» Ольги Балакірєвої, яку вона висловила в інтерв’ю «Дню», це пов’язано з тим, що «працеактивне населення частіше стикається з виявами корупції. Їм частіше доводиться звертатися по різноманітнi дозволи, документи. А звертання до офіційних органів представників старшого покоління регламентовані переважно отриманням пенсій та менше пов’язані з моментами, на які можна якось вплинути з допомогою хабара», — вважає О. Балакірєва.

На більш пряме запитання про корупцію в органах виконавчої вертикалі («Наскільки ви згодні з твердженням, що центральні (обласні, місцеві) органи виконавчої влади корумповані, пов’язані з сімейним бізнесом та мафією?») більшість респондентів також відповіли ствердно. Причому найбільш корумпованими виявилися «загальнодержавні» чиновники (71% опитаних), найменше — місцеві (59%).

Проте свою готовність заохочувати порочний чиновницький апарат хабарами і подарунками респонденти оцінюють не так високо, як бажання держслужбовців отримувати їх. Тільки 23% опитаних (хоч і це чимала цифра) вважають прийнятним для себе оплачувати послуги чиновників. Цікаво, що найбільш ліберально налаштованими в цьому питанні виявилися жителі Київської області, менше — кримчани. Схожа картинка спостерігається і в співвідношенні тих, кому протягом останнього року доводилося давати гроші або подарунки держслужбовцям, щоб їхня справа «рухалася» швидше або в потрібному напрямі (таких 30%), і тих, кому не довелося зіткнутися з такою необхідністю (68%).

Найчастіше доводилося додатково «задобрювати» чиновників жителям Чернівецької, Запорізької та Миколаївської областей. Зацікавила соціологів і та обставина, що серед тих, хто був вимушений давати хабарі, найбільше людей із вищою освітою. Ольга Балакірєва вважає, що це, як і у випадку з пенсіонерами, пов’язане, передусім, з активністю окремих груп населення. «Освіта в нашій країні вже почала відігравати свою цивілізовану роль, — коментує соціолог отримані дані, — коли люди з більш високим рівнем освіти більш активні на ринку праці, ніж інші». Крім того, — продовжує вона, — високоосвічені особи «краще розуміють «систему» і більш критично її оцінюють. І вони часто вдаються до хабарів, як до засобу швидкого вирішення питання, тому що розуміють, що це вигідне і для них».

З допомогою ще одного питання тим 30% респондентам, які протягом останнього року стали для держчиновників неофіційним джерелом доходів, соціологам вдалося також з’ясувати, чиї послуги найчастіше мають потребу у додаткових матеріальних вливаннях. Ними виявилися лікарі, що, напевне, пов’язане як із надто низькою державною оплатою роботи медиків, так і з цілком зрозумілою високою стурбованістю громадян рівнем лікування — на здоров’ї вважають за краще не економити. Дачу хабара людям у білих халатах зафіксували 73% опитаних. Наступними в списку корумпованих професій стоять за низхідною працівники Державтоінспекції (25%), вчителі (24%), співробітники комунальних служб (23%), телефоністи (13%), податківці (10%), слідчі та митники (по 7%). До речі, зіставлення цих даних із відповіддю респондентів на запитання, дачу грошей представникам якої професії вони вважають хабаром, із переліком усіх вищезгаданих категорій держслужбовців, дозволяє побачити найцікавішу трансформацію уявлень про це негативне явище в свідомості наших співгромадян. Так, чим більше поширеною є практика «винагороди» за ту чи іншу послугу, тим більша кількість опитаних не схильна розглядати її як хабар. На думку дослідників, це свідчить про своєрідне звикання українців до хабарництва.

Підсумовуючи на прес-конференції аналіз отриманих результатів, Ольга Балакірєва висловила думку, що сьогодні хабар став соціальною нормою для українського суспільства. Зважаючи на те, що дослідження проводилося за підтримки ООН, можна передбачити, що в якому- небудь черговому рейтингу країн Україна знову виявиться не на кращому місці.

І ще один парадокс. Журналісти також запитали соціологів про те, чи поєднуються у громадській думці в певне єдине ціле колишня діяльність Павла Лазаренка та Юлії Тимошенко та чи проводили дослідження, яке допомогло б з’ясувати наявність даної зв’язки. Ольга Балакірєва відповіла, що таке дослідження не проводили. Але зауважила, що, згідно з результатами одного з більш ранніх опитувань, українці серед інших політиків, на їхню думку, схильних до корупції, назвали і Юлію Володимирівну. Ім’я Павла Лазаренка в даному дослідженні назвала така мізерна кількість опитаних, що це навіть не можна розглядати як соціологічний показник.

Наталія ТРОФІМОВА, «День»
Газета: