Прем’єр-міністр про методи підтримки виробника
Василь ПІДДУБНЯК, «День»
Перебуваючи на Херсонщині з короткочасним візитом,
пов’язаним зі сторічним ювілеєм усесвітньо відомого заповідника Асканія-Нова»,
Валерій Пустовойтенко торкнувся і футбольної теми. Сталося це біля клітки
з племінними вівцями кросбредного типу нової м’ясо-вовнової породи.
Співробітник Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.
Іванова «Асканія-Нова», селекціонер, доктор сільськогосподарських наук
Поліна Польська благала Валерія Павловича зробити все, аби зберегти галузь:
10 років тому в овечій отарі республіки було 10 млн. голів тварин, нині
— удесятеро менше. «Я кожен раз і Президентові Кравчуку, і Президентові
Кучмі, і всім цим прем’єрам дарувала галузь: такої унікальної галузі більше
нема! А що значить — у подарунок? Необхідно зробити все, щоб зберегти цей
унікальний потенціал», — підкреслила Поліна Польська.
У відповідь на ці слова Валерій Пустовойтенко провів несподівану для
почту, господарів та гостей аналогію: «Я, коли почав займатися футболом
(про це вже в Україні і в усьому світі знають), то став у кишені носити
ось такі картки, — і прем’єр дістав їх із нагрудної кишені. — Тут розрахунковий
рахунок Федерації футболу України. І коли зустрічаюсь із кимось із багатих
людей, вручаю ось таку картку. І ось за рахунок цього тільки живе футбол!»
Поліна Польська спробувала заперечити: «Справа в тому, що футбол — це...»
Але високий гість не дав договорити і продовжив: «Я розумію. Я просто приклад
показую». А далі Валерій Павлович дістав складений учетверо аркуш паперу,
розгорнув і продовжив: «Я не думав, що ви будете ставити такі запитання.
Я вчора був на з’їзді жінок, і вони мені подарували якраз... Ну, тут осли
намальовані, а не барани... Як у державі. Ось тут одна купа сіна, тут —
друга. Їх прив’язали, а вони хотіли з’їсти сіно і не змогли. Потім сіли
і подумали, що зробити... Одну купу з’їли, а потім другу».
Присутні не зрозуміли аналогії, але на знак згоди кивали.
«Ви просите, — звернувся Валерій Пустовойтенко до Поліни Польської,
— щоб я взяв вівчарство. А там (де, не сказано. — Авт.) щодня приймають
рішення, щоб зняти мене з роботи...»
