Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

«Якщо вони можуть залишатися вдома — нехай залишаються!»

31 серпня, 2001 - 00:00

Як це далеко від правди!

При думці про те, що тут чекає на цих дівчат, мене просто мороз по шкірі продирає! Є безліч повідомлень, зокрема в Інтернеті, про те, як люди просто з аеропорту потрапляють у такі умови, в яких і тварини не змогли б жити. Їх залучають до проституції, наркобізнесу тощо. Деяких убивають, інші просто зникають. Становище цих нещасних дівчат ускладнюється тим, що вони не розмовляють місцевою мовою, а те, що їх документи часто фальшиві, примушує їх думати, що вони не можуть звернутися по допомогу в поліцію або соціальні служби. Якщо вони скаржаться, то їм погрожують депортацією, якщо чинять опір — їх б’ють, а іноді й убивають.

Прирікати освічену українку на життя повії — не просто зло, це ще й пуста розтрата людських ресурсів. Будь ласка, скажіть цим жінкам через вашу газету про те, чого вони можуть чекати на Заході. Якщо вони можуть залишатися вдома — нехай залишаються!

Справді, якщо в Україні або Росії вони мають хоча б шматок хліба й дах над головою, то це куди краще за те, що їх чекає тут. Для тих, хто твердо вирішив емігрувати або вже зробив це — кілька порад, яких вони ПОВИННІ дотриматися. Насамперед — стати парафіянкою будь-якої церкви. Церкви та релігійні організації мають можливість допомагати іммігрантам, що не розмовляють англійською або силоміць затягнуті в кримінал. Потім — знайти друга, хоча б по листуванню, на Заході, який зможе допомогти їм пристосуватися до нових умов. Третє — зв’язатися з родичами або друзями, які вже живуть на Заході, особливо в США, Канаді чи Австралії. Четверте — вивчити хоч основи англійської мови. Навіть кілька слів зможуть урятувати вам життя! І ще: запам’ятайте телефони служби порятунку: 999 — у Великій Британії і 911 — у США.

Якщо ви маєте доступ до Інтернету — скористайтеся ним, аби дізнатися більше про країну, в яку маєте намір податися. Якщо ви хочете знайти друга або нареченого в цій країні — РОБІТЬ ЦЕ ЩЕ ВДОМА, аби вас обманом просто не позбавили волі.

Для тих, хто вже потрапив у халепу, в усіх західних країнах є притулки для жінок, що зазнали насильства. У цих притулках, по-перше, допоможуть, і, по-друге, не будуть звертатися в поліцію, якщо жінка сама про це не попросить.

З’являються повідомлення, що поліція на Заході заплющує очі на подібні речі. Це не відповідає дійсності! Вони проводять розслідування, знаходять і карають тих, хто робить бізнес на іммігрантах.

Пропоную вам друкувати ці відомості щотижня у вашій газеті й в усіх інших українських газетах, які погодяться це зробити. І ще одна пропозиція: ви могли б створити веб-сторіночку українською або російською мовами з відповідною інформацією та рекламувати її у вашій газеті. Таким чином, мігранти зможуть легко отримати допомогу, коли вони вже приїдуть туди.

Наступного року я маю намір вирушити в нормальну поїздку Україною — з вином, прогулянками, оглядом визначних пам’яток...

З вдячністю, Міккей.

Газета: