Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЗАПИТАННЯ «Дня»

16 листопада, 2000 - 00:00

Якою є реальна картина та причини корупції в Україні?

Пауза з фінансуванням України з боку міжнародних організацій пов’язана
з тим, що донори чекають поліпшення ситуації у боротьбі з корупцією, щоб
убезпечити фінансову допомогу від нецільового використання, заявив нещодавно
на зустрічі з журналістами директор групи Світового банку із здійснення
допомоги у боротьбі з корупцією Даніель Кауфман. У той же час, за його
словами, представники банку «не бачать значного зниження корупції, а лише
зростання». У чому ж причини корупції і якими є шляхи подолання цього негативного
явища?

Олександр ДЕРГАЧОВ, головний редактор журналу «Політична
думка»:

— Міжнародні фінансові та промислові кола вже багато років
висувають на адресу України обвинувачення в надзвичайно високій корумпованості.
Це пов’язано передусім iз досвідом західних підприємців, набутим в Україні.
Хоч би там скільки офіційні особи обмінювалися своїми аргументами щодо
рівня корупції, дуже велике значення має все-таки особистий досвід підприємців.
Можна говорити про те, що в Україні на офіційному рівні дійсно робляться
зусилля для обмеження корупції. Це, звичайно, створює певну, нову, атмосферу,
якій, однак, заважає вже згадана повсякденна практика — дії тисяч чиновників
на місцях. І саме ця структура змінюється мало: немає результатів адміністративної
реформи й не змінилася повсякденна практика спілкування підприємця з чиновниками.
Крім того, з’являються сумніви, що влада, дійсно, має достатньо політичної
волі, щоб перейти до конкретних дій для боротьби з корупцією в системі
виконавчої влади. Звичайно ж, цей процес дуже болючий і мало хто вважає,
що це здійсниться в найближчому майбутньому. Корупції можна позбавитись
лише в тому випадку, якщо ми наблизимося до європейських стандартів ведення
бізнесу та політичних процесів, позбудемося тіньових проявів. Юрій ПРИВАЛОВ,
директор Центру соціальних експертиз і прогнозів:

— Визначення рівня корупції, її зростання чи зниження —
процедура складна й, хоч яким дивним це здається, суб’єктивна, тобто досить
довільна. Рівень корупції в тій чи іншій країні пов’язують, як правило,
з деякими показниками:

— розмір і кількість хабарів на одного умовного бюрократа
(службовця);

— ступінь неофіційного впливу бюрократії на фінансово-економічні
процеси з метою особистої або корпоративної вигоди.

Як в одному, так і в другому випадках кількісні параметри
корумпованості можуть бути отримані через якісний опис кожного конкретного
випадку. Підкреслюю — кожного! Остання обставина ставить під сумнів рейтинги
корумпованості, що доволі часто публікуються, й де Україна посідає «почесні»
місця.

Серйозна розмова про рівень корумпованості має передбачати
аналіз причин її існування в кожній конкретній країні. Для України такими
головними причинами є такі: перше — створення інституту приватної власності
з усіма його економічними, правовими й культурними атрибутами — процес
тривалий і складний. Для України, зокрема, з одного боку, передання власності
(де-факто та де-юре) з державного володіння в приватні або корпоративні
«руки», а з другого — створення системи цивілізованих відносин щодо управління
й використання цієї власності. За рідкісним винятком, чиновник не має управляти
(а тим більше володіти) власністю. Сьогодні державний чиновник свідомо
або несвідомо плутає процедуру політичного управління державою зі «свічковим
заводиком». Друге — трансформація законодавчого поля від тоталітарного
до демократичного призвела на цьому етапі до майже повної непрозорості
й «ручного» управління законодавчими процесами. Більшість держслужбовців,
не кажучи про простих людей, ледве розбираються у власній нормо- й законотворчості.
Непрозорість цього процесу — поживна середа для корупційних дій. І третє
— хоч як банально звучить, у системі держвлади немає молодої генерації
бюрократів iз сучасним, «цивілізованим» розумінням патріотизму. Іншими
словами, бюрократ повинен мати пристойну зарплату, щоб не красти й не намагатися
відірвати свій шматок від загального пирога власності.

Ігор ЖДАНОВ, директор політичних і правових програм
Українського центру економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова:

— Серед населення України дійсно переважає думка про великі
масштаби корупції, про що свідчать і результати останніх досліджень, що
були проведені нашим Центром. Так, лише 2% опитаних вважають, що ніхто
в Україні не бере хабарів. Більшість же дотримуються протилежної точки
зору, вважаючи, що навіть для реалізації своїх законних прав громадяни
вимушені давати хабарі. Статистика стверджує, що в період з 1990 по 1999
рік кількість зафіксованого хабарництва зросла в 2,6 разу. Проте, звичайно
ж, ця цифра не відображає повної картини. Все це підриває економічні засади
держави та провокує недовіру населення до владних структур. Такий високий
рівень корупції в нашій країні обумовлений тим, що ми маємо дуже багато
так званих «хабаромістких» функцій державного управління. Громадяни мають
отримувати багато довідок, дозволів, ліцензій, тобто у держави є надто
багато регулятивних функцій, що провокують корупцію. До того ж немає чітко
визначених процедур прийняття управлінських рішень, тобто ця сфера — закрита
для суспільства. Не забезпечена прозорість прийняття рішень за допомогою
конкурсів, тендерів та ін. Звичайно ж в цих умовах чиновник діє на свій
розсуд. В таких умовах та кримінальна відповідальність, що існує у нас
в державі є недостатньою. Основні шляхи поліпшення ситуації з корупцією,
на наш погляд, такі: треба ухвалити кодекс поведінки державного службовця,
де визначити систему цінностей і принципів державної служби, моделі поведінки
службовців в певних ситуаціях. Доцільно запровадити обов’язкові звіти глави
уряду щодо доцільності використання кредитів, що надаються під державні
гарантії.

Необхідно оприлюднювати детальну інформацію про діяльність
керівництва на місцях в ЗМІ. Необхідно ввести обов’язкове для державних
службовців декларування подарунків вартістю від 10 «умовних одиниць», що
також обмежить можливості їх незаконного збагачення. До того ж ми пропонуємо
оприлюднювати списки чиновників, що були засуджені за корупційну діяльність,
в ЗМІ, і пожиттєво забороняти таким особам займати посади в системі державного
управління.

ДО РЕЧІ

На думку прес-центру Генеральної прокуратури України,
останнім часом у деяких засобах масової інформації, із посиланням на зарубіжні
інформаційні агентства, почала поширюватися неправдива інформація про нинішню
надмірну корумпованість органів влади в Україні, про зростаючий рівень
економічної злочинності, в тому числі і її організованих форм, що звичайно
відлякує інвесторів, компрометує Україну в очах громадян і зарубіжних партнерів.
Генеральна прокуратура України категорично не погоджується з такими висновками,
вважаючи, що зростання за останні роки зареєстрованих фактів корупції свідчить,
перш за все, про активізацію всіх правоохоронних органів у боротьбі з цими
негативними явищами, а не про підвищення їх рівня, говориться у повідомленні
прес- центру. Про це свідчить те, що у 1998 році за корупційні діяння притягнуто
до відповідальності 898 осіб, з яких 93% — за скоєні у цьому ж році, в
той час як за 9 місяців поточного року — 1155 осіб, із яких 43% злочинів
скоєно в попередні роки, починаючи з 1995 року. Порушені останнім часом
ряд резонансних кримінальних справ (наприклад відносно Лазаренка, Агафонова,
Жердицького, Тимошенка та Фальковича, керівників ТОВ «Топ-сервіс» і т.д.)
теж стосуються злочинів, які скоювались значно раніше, починаючи із 1993
року, а не в останні роки.

В 1999 році до адміністративної відповідальності за
порушення вимог Закону «Про боротьбу із корупцією» притягнуто 1190, а лише
за 6 місяців поточного року — 1548 осіб. Окрім того, прес-центр Генпрокуратури
наголошує на тому, що про рівень корупції в державі не можна робити висновок
лише за кількісними показниками, бо діючий Закон «Про боротьбу з корупцією»
не зовсім досконалий як у визначенні поняття корупції, так і кола осіб,
на яких він поширюється.

Так, часто в коло так званих корупціонерів потрапляють
особи, яких аж ніяк не можна вважати такими. Так, в Запорізькій області
притягнуто до відповідальності за корупцію посадову особу, яка отримала
безплатно 2 пакети соку. На думку Генерального прокурора на негативну оцінку
нашої держави вплинула і ганебна практика гонитви правоохоронних органів
за кількісними показниками в боротьбі зі злочинністю, коли «по формі правильно,
а по суті — знущання над людьми». Це призвело до того, що в загальну кількість
злочинів потрапляли дріб’язкові, за рахунок яких і створювалося враження
про суцільну криміналізацію нашого суспільства, в тому числі й економіки.
Протягом же останніх 3-4 років, питома вага в загальній кількості інших
злочинів, тобто нетяжких, де переважна більшість малозначних, дріб’язкових
залишається на рівні 62%.

Михайло ЗУБАР, «День»  Якою є реальна картина та причини корупції в Україні? Пауза з фінансуванням України з боку міжнародних організацій пов’язана з тим, що донори чекають поліпшення ситуації у боротьбі з корупцією, щоб убезпечити фінансо
Газета: