Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ЗАПИТАННЯ «Дня»

«Прогнутися» перед чиновником — це в українців у крові?
3 грудня, 1999 - 00:00

«День» продовжує обговорення впливу лестощів на суспільство.
Чи можна твердити, що суспільство практично байдуже до лестощів чи, навпаки,
сприйнятливе до них? Які прояви цих рис масової свідомості під час виборів-99
і відразу після них? Сьогодні ми публікуємо декілька різних думок з цього
приводу.

Ірина ГОЛОВНЬОВА, кандидат психологічних наук, Харків:

— З психологічної точки зору лестощі можна оцінювати як
навіювання — їх часто не оцінюють критично, на рівні здорового глузду.
Коли нам лестять, ми не можемо чітко усвідомити — де закінчується правда
і де починається неправда. Якщо брати останню передвиборну кампанію, то
можна стверджувати, що там лестощі були наявні майже у всіх передвиборних
програмах.

Однак при всій критичності, властивій нашому народу, в
українців, на мій погляд, надзвичайно яскраво виражені саме емоційні віддавання
переваги. Є ще один важливий момент: лестощі особливо сильно діють на не
впевнених у собі людей. А міра впевненості наших людей у собі якраз дуже
низька.

Геннадій ЗІЛЬБЕРБЛАТ, головлікар Київського наркодиспансера:

— Головними важелями впливу в нашому суспільстві (як і
в будь-якому іншому) є порядність, сумлінність і людяність. Що стосується
впливу лестощів на наш народ, то, на мою думку, він (народ) — не сліпа
тварина і лестощі у передвиборній кампанії значущої ролі не грали.

Олена ДОНЧЕНКО, доктор соціологічних наук:

— Проблему лестощів в українському суспільстві, на мій
погляд, треба розглядати з двох боків. Перший — чому рядові громадяни вимушені
лестити і догоджати якомусь чиновникові? Тут, з одного боку, справа в менталітеті
українського народу, а з іншого — проблема в тому, що почуття власної гідності
у людей практично атрофоване. Відчуття власної безпорадності, безправності
змушує людей «прогинатися» навіть перед найнижчими чинами. Ця поведінка
вже настільки у нас «в крові», що її можна розглядати як одну зі стабільних
характеристик нашої ментальності. Щодо проблеми застосування лестощів можновладцями,
то в цьому випадку лестощі виступають лише як один з інструментів маніпулювання
громадською думкою. Я думаю, що лестощі використовуються в цій якості у
всіх країнах, але в Україні це робиться без всякої поваги до народу, до
почуття його власного достоїнства. Повною мірою цей виявилося під час передвиборної
кампанії. З народом обходилися, як з отарою. Особливо це стосувалося PR-кампанії
влади.

Андрій МИСЕНЮК, «День» 
Газета: