Бідна людина не та, у якого немає ні гроша в кишені, а та, у якої немає мрії
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

Жан-Поль ВЕЗIАН: Україна сама визначатиме розвиток своїх відносин з ЄС

17 жовтня, 2006 - 00:00

Франція разом із Німеччиною залишається в Європейському Союзі ключовою країною. Від її голосу залежить чи буде країна, яка претендує на членство в ЄС, прийнятою до Європейського Співтовариства. Париж з приводу багатьох питань займає відмінну позицію від самої впливової у світі держави — Сполучених Штатів Америки. Яким бачать у Франції майбутнє Європейського Союзу і його майбутні кордони? Чи буде там місце для України? Як оцінюють в офіційному Парижі останні заяви українського прем’єра щодо пригальмування темпів інтеграції в НАТО? Яку роль може відіграти Франція під час головування в ЄС 2008 року, чи буде вона сприяти тому, щоб Україна мала перспективу членства в ЄС? Як почувається французький бізнес в Україні? Про все це розповідає в інтерв’ю «Дню» Надзвичайний i Повноважний Посол Франції в Україні Жан-Поль ВЕЗІАН.

— Чи була очікувана і бажана для Франції брюссельська заява Віктора Януковича про неготовність України приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО? Чи є, на ваш погляд, передбачуваним нинішній уряд України?

— Доволі важко однозначно відповісти на це запитання: насправді, не мені судити про дії чи політику, яку впроваджує український уряд. Треба підкреслити й наголосити: жодні двері не є зачиненими для України. Перш ніж постукати в ті двері, треба, звичайно, самому підготуватися, і цього ніхто не зможе зробити замість України, щоб підготуватися до того, аби бути прийнятим тими, хто знаходиться по інший бік дверей. Саме це робить Україна, і я хотів би додати, що в межах політики сусідства ЄС існує величезний потенціал, низка інструментів, які варто задіяти.

На сьогодні я просто можу зауважити, що у своїх заявах українські посадовці самі кажуть про бажання зайняти реалістичну й прагматичну позицію по відношенню до Європейського Союзу та НАТО. Якщо я вірно розумію, мова йде про те, аби Україна насамперед показала свою спроможність до змін та реформ, які є необхідними для розвитку й поглиблення її діалогу як з ЄС, так і з НАТО. Намагаючись все ж відповісти на ваше запитання, зізнаюсь, що в мене не склалося враження про якусь зміну курсу, а скоріш про бажання переглянути методи і швидкість процесу. Мені здається, що в нинішніх рамках інтенсифікованого діалогу з НАТО так само лишається багато можливостей, до того ж визначна робота вже була здійснена щодо реформування збройних сил.

Хотів принагідно знов підкреслити, що Франція — ані з принципових, ані з будь-яких кон’юнктурних міркувань — не є ворожою відносно до інтеграції України в євроатлантичні структури, коли, мовляв, інші країни ніби є до неї прихильними. Як я вже про це заявляв від імені уряду Франції, саме Україні належить насамперед визначитись щодо своїх ключових напрямів у царині зовнішньої політики. Саме Україна має сьогодні заявити про свою позицію, враховуючи свої інтереси, волю своїх громадян. Пан Янукович від імені уряду, який він очолює, не побажав просити про приєднання до ПДЧ, натомість він підкреслив необхідність змістовного поглиблення діалогу між Україною та НАТО. Саме така ситуація наразі, і ми цілковито налаштовані на співпрацю з Україною в тому темпі, якого вона сама забажає.

Чи треба повторювати знов нашу загальну готовність працювати з урядом, що було сформовано 4 серпня коаліцією, яка утворилася в парламенті внаслідок демократичних виборів? Ми б працювали, ТАК САМО неупереджено з будь-якою іншою коаліцією, яка б постала в результаті виборів у березні місяці.

— Чи мають рацію деякі аналітики, які стверджують, що шлях України до євроатлантичних структур лежить в першу чергу через Париж і Берлін і вміння української влади домовитися з цими двома найвпливовішими країнами в ЄС?

— Хотів би наголосити, що в жодному випадку моя країна — так само, як Німеччина — не є перепоною між Україною і її можливим вступом до НАТО чи ЄС. Україна є молодою державою, яка сьогодні ще перебуває в стадії свого становлення, утвердження національної ідентичності. Чи є сьогодні в Україні консенсус щодо необхідності вступу до НАТО? Якщо такого консенсусу ще немає, чи є в такому випадку Франція і Німеччина перешкодою інтеграції України? Чи не полягає головна проблема в тому, що це питання є предметом дискусій в самому суспільстві й серед політичних лідерів вашої країни? Чи не виникає потреба в зусиллі по лінії публічної дипломатії, інформаційній кампанії, справжніх дебатах щодо вступу вашої країни до НАТО? Лише самі українці, на мою думку, здатні провести це обговорення.

Якщо говорити про Європейський Союз, то проблема консенсусу постає дещо іншою. На Україну чекає значна робота з реформування та модернізації, яка б уможливила їй вихiд на рівень європейських стандартів у сфері, яку узагальнено називають «наближення законодавств». Саме такі зусилля, спрямовані на конкретну, ґрунтовну реалізацію реформ, є, на мою думку, передумовою будь-якої серйозної заявки на вступ до ЄС, саме такі зусилля, не зважаючи на наявність чи відсутність перспектив членства чи якихось сигналів, зробить з вашої країни ще більш модерну європейську державу.

— Яку роль може відіграти Франція під час головування в ЄС, щоб перед Україною відкрилася перспектива членства в цій організації? Що повинна зі свого боку зробити Україна, щоб Євросоюз відкрив перспективу членства, а згодом прийняв до євроспільноти?

— Як вам відомо, відносини між Україною і ЄС нині розгортаються в рамках політики сусідства. Угода про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС, яка незабаром добігатиме кінця, має бути проаналізована з метою підбити підсумки і запропонувати подальші можливості. Поглиблення відносин між Україною та ЄС залежатиме не тільки від французького чи німецького головування, але й від того, що вирішить Україна, й до чого вона буде дійсно готова в реалізації своєї політики в короткостроковий і середньостроковий термін. Як відомо, розглядається можливість створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. Утім, це може статися лише якщо Україна до того стане членом СОТ. Встановлення більш тісних зв’язків між Європейським Союзом та Україною залежить, таким чином, від швидкості, з якою ваша країна пройде свій відрізок шляху. Повне й цілковите здійснення Плану дій є вже чималим завданням.

Дозвольте підкреслити, що Франція долучається в конкретний спосіб до цього зусилля з реформування та модернізації, якого докладає ваша країна. З грудня 2005 року, у міністерствах аграрної політики, юстиції, а також в головному управлінні державної служби працюють три французькі експерти дуже високого рівня, завданням яких є надавати експертні висновки і підтримку реформам, які ви прагнете впроваджувати задля наближення до європейських стандартів. Я гадаю, через таке двостороннє співробітництво, яке водночас покликане наблизити українські реалії до європейських, чітко проявляється інтерес Франції до модернізації вашої держави.

— Чи зможе, на вашу думку, ініціатива одного із ймовірних кандидатів у президенти Франції Ніколя Саркозі щодо підготовки й ухвалення країнами євроспільноти «міні-договору» покласти край конституційній кризі, яка виникла в результаті «ні» договору, з боку французів і голландців під час референдуму минулого року?

— Як я вже зауважував, Україна сама визначатиме природний розвиток своїх вiдносин з Європейським Союзом через швидкість, природу та глибину реформ, до яких вона вдаватиметься. Саме завдяки доброму проведенню процесу реформ і політичному, економічному та законодавчому зближенню з ЄС ви збільшуєте шанси зі свого боку. Належність до ЄС передбачає, як вам відомо, виконання дуже чітких умов як в економічному плані, так і в галузях управління країною, прав людини, — те, що називається Копенгагензькими критеріями. Приклад країн Центральної Європи, які нещодавно увійшли до складу ЄС, є показовим: ці країни запровадили реформи, іноді різкі й болючі, і підготували свої установи і свою економіку до «шоку розширення». Цей етап неможливо перескочити, він є необхідним.

— Якою бачить Париж майбутнє Євросоюзу і його кордони на сході? Чи буде там місце Україні й Туреччині?

— Задля виходу з інституційного тупика, в якому наразі перебуває ЄС, треба розглядати всі варіанти, якщо тільки вони ставлять за мету покращити функціонування Союзу. Сьогодні дехто вважає, що було б цікаво зберегти деякі найцікавіші пункти відкинутого референдумом Конституційного договору, щоб розблокувати ситуацію в інституційному плані. Але знову постане питання, яким чином ратифікувати такий текст. Французи не зрозуміють чому, після того як їм дали можливість висловитися перший раз, другий раз за них вирішуватиме парламент. З цієї причини будь яка пропозиція,будь яка ініціатива потребуватимуть великої міри роз’яснення і усвідомленої підтримки не тільки з боку політиків, але й з боку громадян. Головування Німеччини, а згодом Франції, дасть змогу, як ми сподіваємось, відновити позитивну динаміку.

— Яку роль, на вашу думку, може відіграти зі свого боку Україна у підтримуванні в Європі безпеки в цілому і енергетичної зокрема?

— Кордони Європи уже певним чином відомі, якщо дотримуватися географічних карт. Генерал де Голь свого часу говорив про Європу «від Атлантики до Уралу», а це означає, певна річ, що Україна розташована в Європі, і цього ніхто не заперечує. Щоб детальніше відповісти на ваше запитання і пов’язати його з тим, що я вже відповів стосовно зв’язків з ЄС, скажу, що ми маємо більш політичні критерії. «Європейськість» рівною мірою визначається певними цінностями і поняттями, такими як Демократія, Правова Держава, Свобода і Свободи. Саме на базі такого уявлення про Європу керівники держав та уряди вирішили, за рекомендацією Європейської комісії, розпочати переговори про вступ Туреччини — країни, територія якої на 90% географічно розташована за межами Європи.

Однак прийняття Туреччини, яка через кілька років налічуватиме понад 90 мільйонів осiб, чи України, населення якої зараз становить 47 мільйонів, матиме певні наслідки. Європейські установи мають бути адаптовані, а сьогодні всім відомо, що вони ледве працюють при 25 членах. Розширення, яке відбулося в травні 2004-го викликало в Європі багато запитань, на які ми маємо відповісти, перш ніж розмірковувати про наступні кроки в цьому напрямi. Європа теж повинна думати наперед про свої цілі й своє функціонування: саме це вона зараз і робить. За кiлькостi 25 членів — це вже зовсім нелегко.

— Як почувається французький бізнес в Україні, чи відкрилися перед французькими інвесторами більші можливості з приходом до влади нового уряду?

— Торговельні обміни між нашими країнами стало розвиваються протягом вже багатьох років, утім вони все ще лишаються надто скромними з огляду на наші економічні можливості. Займаючи восьме місце серед торговельних партнерів України, Франція експортувала сюди 2005 року продукції на 594 мільйонів євро, насамперед продукти незакінченої переробки, які включаються до складу готової продукції (продукти хімічного виробництва та вироби з пластмаси, текстиль для додаткової обробки). Друге місце в структурі експорту до України посідає обладнання, що супроводжує модернізацію української промисловості, і продукти повсякденного споживання, які представлені переважно фармацевтичними та парфумерно-косметичними виробами. Слідом йдуть автомобілі, завдяки присутності на українському ринку трьох французьких виробників — Рено, Пежо та Сітроен, i продукція агропромислового комплексу.

Зі свого боку, Україна експортувала до Франції товарів на 246 мільйонів євро: одяг, продукція хімічної і металургійної галузі, паливо. За перші вісім місяців 2006 року ми констатуємо відчутне зростання товарообігу: французький експорт зріс на 37% (переважно завдяки професійному обладнанню), а український експорт на 31,5% (зокрема поставки продуктів агропромислового комплексу збільшились на 163%). Таке пожвавлення торговельних обмінів є відчутним з 2005 року, і я зазначаю, що уряд має намір приділяти важливе місце питанням економіки, що є добрим знаком на майбутнє.

— Чому досі слабкий інтерес французьких високотехнологічних компаній до співпраці з українськими підприємствами авіаційної і ракетно-космічної галузі, а також підприємствами, які спеціалізуються на випуску оборонної продукції?

— Треба визнати, що Україна не має у Франції іміджу країни високих технологій, а увага французьких промисловців спрямовується в інших напрямах, перш ніж вони звертаються до українських партнерів. Звичайно це помилково, і залишається вельми необхідною серйозна робота щодо промоції якості українських товарів у цій сфері. З іншого боку, часом непросто співпрацювати з компаніями, що походять з військово-промислового комплексу, яким притаманна культура секретності та які часто неготові до відносин із цивільною сферою, зокрема через поширену відсутність патентів, які б захищали винаходи.

Хотів би зауважити водночас, що франко-німецький консорціум EADS здійснив дуже ґрунтовне дослідження можливостей співпраці з Україною в різних галузях своєї спеціалізації і накреслив пріоритетні напрями спільної роботи. Утім, на сьогодні консорціуму ще не вдалося залучити підтримку відповідних посадових осіб з українського боку, і це стримує поглиблення співпраці в цій сфері. Новому уряду варто дати поштовх у цьому напрямі, започатковуючи нові форми роботи, адже цей сектор може стати теренами для справжньої співпраці.

— Чи приїде в Україну президент Жак Ширак і коли?

— Президент Французької Республіки, як вам відомо, не зміг відвідати Україну в жовтні минулого року, як планувалося, через причини, що не залежать від його волі. Але ми переконані: не пізніше весни наступного року адміністрація президента Французької Республіки зможе знайти у надто щільному графіку пана Ширака можливість, яка влаштує і вашого Президента.

Микола СІРУК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments