Мова росте елементарно, разом з душею народу
Іван Франко, видатний український письменник, поет, публіцист

Звідки в комуністів гроші?

«Пролетарська партія» — привабливий об’єкт для інвестицій: офіційно виборча кампанія ще не стартувала, а реклама КПУ за своїми масштабами вже майже наздогнала агітацію Партії регіонів і Наталії Королевської
18 липня, 2012 - 00:00
АКТИВІСТИ КАМПАНІЇ «ПОМСТА ЗА РОЗКОЛ КРАЇНИ» ПІКЕТУЮТЬ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОФІС КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ. КИЇВ. 17 ЛИПНЯ 2012 / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Джеффрі Т. КУХНЕР, президент Інституту Едмунда Берка: Великий гріх Леніна, успадкований від епохи Просвітництва, полягав у тому, що він вважав конкретних людей лише засобами для досягнення мети.Послідовники Леніна, марксисти, винищили зрештою майже 100 млн людей у різних країнах світу — від українців до нікарагуанців

Комуністи активно вступили в боротьбу за електорат. Вулиці українських міст заповнені білбордами КПУ. Усі рекорди б’є Київ: тут вони майорять всюди. При цьому зміст гасел не значно змінився з часів Леніна. Зате змінилося уявлення комуністів про рівень життя: круті авто, фешенебельні маєтки, дорогі ресторани... Із білбордів же вони нам говорять: «Заможні» бандиты народ обокрали, при наших дедах за такое сажали». А ось іще: «Налог на роскошь справедливый, обеспечит: бесплатную медицину, бесплатное образование украинских детей, достойную старость отцов и матерей!» Це, до речі, лозунги партії, представники якої входять до парламентської більшості разом із партією олігархів і обіймають державні посади, тобто є союзниками влади. Ну й верх цинізму та архаїзму: «Вернем страну народу!»

Нинішні «борці» з несправедливістю та олігархами, що хочуть повернути країну народові, за даними Інституту масової інформації, посіли третє місце з витрат на передвиборчу кампанію, уперед пропустили тільки Партію регіонів і партію «Україна — вперед!» Наталії Королевської. Про моральний бік справи вже навіть і незручно говорити. Інше запитання — звідки гроші в «пролетарської партії»? Відповідаючи на це запитання «Дня», політолог Михайло БАСАРАБ припустив, що партію фінансують український бізнесмен, екс-голова Державного управління справами Ігор Тарасюк і російський бізнесмен Костянтин Григоришин.

— Справді, ми спостерігаємо дуже інтенсивну рекламу Комуністичної партії. За активністю можу порівняти її поки що лише з рекламою Наталії Королевської. Бюджет цієї реклами тільки на радіо може сягати мільйонів гривень. Зовнішня реклама — також мільйони гривень. Це достатньо великі витрати, які можуть дозволити собі далеко не всі політичні сили в державі. Комуністи за витратами точно будуть поряд із основними політичними гравцями. Витрати КПУ свідчать про те, що вона має достатньо важливих інвесторів. В ЗМІ неодноразово з’являлася інформація про те, що комуністи давно в дуже тісних взаєминах із такими олігархами, як Костянтин Григоришин (російський бізнесмен українського походження, один із найбагатших людей Росії. — Ред.) та Ігор Тарасюк (український бізнесмен, засновник агропромислової компанії «Наша Ряба», за президентства Віктора Ющенка був керівником Державного управління справами). Напевно, вони вирішили серйозно вкласти у виборчу кампанію комуністів.

— Чи присутній тут зовнішній фактор (фінансування)?

— Чому сьогодні, на відміну від попередніх виборчих кампаній, ми спостерігаємо такі комерційні вклади в політичну агітацію комуністів? Це пов’язано зі зниженням рівня електоральної підтримки Партії регіонів, і ці голоси, відповідно, переходять до КПУ. За даними соціологічних досліджень, упродовж досить тривалого часу Компартія демонструє результат, який постійно перевищує п’ятивідсотковий показник, тобто вони долають передвиборчий бар’єр. А це означає, що комуністи, говорячи мовою маркетингу, стають привабливим об’єктом для інвестицій. «Грошові мішки» проведуть до передвиборчого списку Комуністичної партії своїх людей, які до комуністів не матимуть жодного стосунку (випадкових людей). Вплив олігархів на КПУ зростатиме, тому що вкладені гроші сьогодні треба буде відпрацьовувати в наступній каденції парламенту.

Що ж до зовнішнього фактору. Найактивніший спонсор КПУ — Костянтин Григоришин — є громадянином Росії. Тому не виключено, що він здійснює певну місію, яку на нього поклав Кремль, — фінансувати українських комуністів на благо Росії. Григоришин, у свою чергу, можливо, поєднує приємне з корисним: виконуючи певні забаганки Кремля, він використовує КПУ як інструмент для лобіювання власних інтересів. Я не вірю в те, що гроші можуть заходити напряму від таких російських монополістів, як «Газпром». Якщо така підтримка і є, то вона відбувається опосередковано, наприклад, через того ж Григоришина або інших меценатів чи спонсорів, які ні сіло ні впало вирішили допомагати комуністичній ідеї в Україні.

— Якщо говорити про якість самої реклами, наскільки, із вашої точки зору, вона є креативною, професійною?

— Риторика комуністів звична. Єдине, що вони осучаснили свою агітацію. Дійшло навіть до того, що їхню рекламу можна почути на такому радіо, як «Хіт FM». Це радіо в основному слухають у великих містах, люди, які працюють в офісах, пересуваються на власних авто, тобто люди середнього й вищого матеріального забезпечення. Навіщо їм реклама КПУ, якщо звичайний виборець останніх — це літні, незаможні, часто маргіналізовані елементи суспільства? Це необдумана витрата коштів. А можливо, комуністи, зафіксувавши свою позицію на найвищий позначці — 3% — електоральної підтримки, вирішили зробити ризиковані інвестиції і зіграти не на своєму полі, намагаючись долучити до себе нетипового виборця. Мабуть, із цим і пов’язана реклама на FM-станціях, велика кількість зовнішньої реклами. Але, на мою думку, це ризиковане й неефективне використання ресурсів. Звичну риторику комуністів, що апелює до здобутків Радянського Союзу, навряд чи приймуть сучасні українці.

Мене також здивувало, що реклама КПУ лунає українською мовою, принаймні ми це чуємо на FM-станціях у Києві. Компартія намагається поєднати свої базові ідеологічні постулати з модерними інструментами. Це вже не перша така спроба. Були колись відео на телебаченні, спрямовані на молодь, але ідея провалилася. Гадаю, цього разу їм також навряд чи щось удасться. Українські комуністи — це не партія зразка європейських лівих, які спокійно можуть розмістити свою рекламу на радіо і здобути підтримку молоді. КПУ — це партія родом із минулого, яка не зробила висновків, не покаялася і системно не оновилася. Усе, що йде сьогодні з боку КПУ, — це косметичний ремонт. Сьогоднішній певний успіх комуністів — результат провалу Партії регіонів. Люди від безвиході голосуватимуть за Компартію, тобто не «за», а «проти».

— У чому логіка, знаходячись практично при владі, позиціонувати себе як опозиційна партія?

— Українська політика — це політика суцільних бутафорій, симуляцій. 90% заявленого в нашій політиці — фальш, не відповідає дійсності. А найгірше, що майже у 90% випадків — це свідомий крок. У нас патріоти дуже часто вчиняють непатріотичні дії. Вони б’ють себе в груди й говорять про підтримку пересічного робітника, селянина, натомість укладають колосальні ресурси у свої забаганки: дорогі автомобілі, маєтки, годинники... Тобто в сучасному постмодерному світі все стає дуже відносним. Я вважаю, що вже давно не актуально ділити партії за класичною шкалою — на лівих, правих, центристів, тому що нині в будь-якій країні ліві партії можуть вчиняти абсолютно антисоціальні вчинки, а праві — вдаються до соціального популізму. Завжди згадую випадок, коли лейборист Тоні Блер ухвалював рішення про бомбардування Багдада і здійснення інших силових акцій у рамках НАТО.

Заяви КПУ на 90% не відповідають їхній суті. Про те, який спосіб життя веде Петро Симоненко й інші комуністи, говорили вже давно. Наприклад, одеський комуніст Царьков, який закликає нас «вернуться в прошлое», є одним із найреакційніших представників Компартії. Людина, яка користується товарами, за міркуванням комуністів, буржуазного ліберального світу. Використовуючи цю продукцію: мерседеси, швейцарські годинники за кількасот тисяч доларів, комуністи своїм гаманцем голосують за здобутки західної цивілізації. Отже, вони демонструють повну непослідовність своїм заявам. Тож те, що говорять комуністи, має суто декларативний, популістський характер, спрямований на оману виборця, маніпулювання масовою свідомістю і який не має жодної іншої мети, крім нарощування власного рейтингу, електоральної підтримки, — каже експерт.

«Можу лише висловити свої здогадки та припущення, — каже Олег МЕДВЕДЄВ, політтехнолог, віце-президент Української PR-Ліги. — Сьогодні комуністи мають безпрецедентно активну виборчу кампанію, за роки незалежності я не пригадую такої інтенсивної агітації. Щодо того, що раніше комуністів фінансував бізнесмен Костянтин Григоришин, то колись німецький кайзер Вільгельм II фінансував Леніна, але це не означає, що Ангела Меркель за інерцією має давати гроші Симоненкові. Не думаю, що тут присутній зовнішній фактор. Шукаючи джерела фінансування, треба дивитися на кадрову структуру участі комуністів у владі. Думаю, що фінансування комуністів треба шукати всередині України, але дуже близько до державного кордону — в тих інституціях, які знаходяться в прикордонній смузі...»

До речі, днями лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко пообіцяв після парламентських виборів назвати суму коштів, витрачених на виборчу кампанію. Як передає УНІАН, про це Симоненко сказав на прес-конференції, відповідаючи на запитання журналіста про те, скільки коштує передвиборча кампанія КПУ і хто її спонсорує. «Я не хочу говорити про те, що ви — наївна людина, — ваше право ставити такі запитання. Цю кампанію підняли на абсолютно новий інтелектуальний рівень — вона конкретна, відповідає інтересам і запитам наших виборців», — зазначив лідер КПУ. При цьому він наголосив, що партії «важкувато було освоювати» інтернет-простір, але сьогодні вона таки його освоює і серйозно працює «як над створенням своїх сайтів та інформаційних агентств», так і в соціальних мережах. «Ми почали виборчу кампанію ще з 2007 року і ведемо її дуже серйозно», — додав Симоненко. На уточнюване запитання журналіста, скільки все-таки коштує передвиборча кампанія КПУ і як комуністам допомагає член партії, голова Державної митної служби Ігор Калетник, Симоненко відповів: «Він допомагає державі Україна». При цьому додав, що «Калетник за рік забезпечив 30 млрд надходжень до держбюджету». На ще одне запитання про суми, витрачені партією на агітацію, Симоненко сказав: «Коли закінчиться виборча кампанія, ми відзвітуємо перед ЦВК і тоді буде зрозуміло, які витрати на виборчу кампанію». На запитання журналістів, чи не соромно йому жити в розкішному будинку, фотографії якого було опубліковано в деяких ЗМІ, тоді як електорат КПУ живе в убозтві, П. Симоненко відповів, що це будинок його сина, і додав: «За цей час ви не можете дорікнути ні мене, ні моєму синові» в тому, що син нечесно заробив гроші.

«Реклама КПУ — це звичайний популізм. На жаль, він знаходить відгук у громадян. Поки в нас будуть проблеми з медициною, освітою, безробіттям, заробітними платами, пенсіями, представники КПУ говоритимуть, що раніше було краще, а капіталістичний світ все забрав, — вважає директор Агентства моделювання ситуацій Віталій БАЛА. — Коли в Україні блокують соціальні ліфти, це породжує підтримку комуністів. Як тільки ситуація покращуватиметься в контексті нормального функціонування державного механізму, підтримка комуністів буде знижуватися. Лозунг КПУ «Вернем страну народу!» — це апелювання до ностальгії тих людей, які пам’ятають Радянський Союз. Реклама Компартії зачіпає почуття людей минулого. Серед усіх нинішніх рекламних кампаній комуністи виглядають чи не найкраще з погляду політтехнологій. Технологічно вони роблять все правильно: про мову й НАТО говорити вже не можуть, тому перейшли на соціальні питання».

Коли ми звернулися в прес-службу КПУ по коментарі, нам повідомили, що наразі народних депутатів немає в Києві, вони всі — в регіонах і що їхній лідер на прес-конференції вже дав вичерпні відповіді на всі «фінансові» запитання. Тому більше, мовляв, жодних коментарів. І справді — без коментарів...

ДО РЕЧІ

Активісти провели мітинг під офісом КПУ в Києві

Активісти кампанії «Помста за розкол країни» виступають за виключення зі списків Компартії Адама Мартинюка. Причиною їх нього невдоволення став нещодавній інцидент у «рідному» окрузі вищезгаданого депутата: побиття двох активістів Громадянського руху «Відсіч» та журналістів, що їх супроводжували (детальніше про це «День» писав учора). Щоправда, мітинг було спрямовано не лише проти «політичної» особи Мартинюка, а й проти Компартії як явища. Активісти підготували цілу низку плакатів і гасел. «Вони стріляли моїх батьків, а тепер б’ють моїх дітей», — обурювалася учасниця протесту.

Через півгодини після початку акції до учасників вийшов член Центрального комітету Комуністичної партії України Сергій Гмиря. Натякаючи на зловісність мітингувальників, він глибокодумно зауважив, що людей бити не можна: як тих, що виступають проти його однопартійця, так і тих, що виходять із червоними прапорами у Львові. Вінцем спілкування Гмирі із народом стала його заява про те, що партія зможе використати відео з цього мітингу для власної агітаційної кампанії на Сході.

Наразі активісти кампанії «Помста за розкол країни» відвідали близько 15 міст України. Учасники відзначають, що їхньою головною метою є зниження рейтингів «Партії регіонів» та усіх кандидатів-мажоритарників, котрі проголосували за розкольницький законопроект.

Анна ЧЕРЕВКО, Літня школа журналістики «Дня»
Катерина ІВКОВА, Літня школа журналістики «Дня»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments