Всяка державна будова тільки тоді може бути непохитною, коли в її основу покладено не примус, а добру волю її складових частин.
Володимир Винниченко, український прозаїк, драматург, політичний і державний діяч

Туризм на вузькоколійках

Декілька нових способів пізнати Карпати
27 липня, 2007 - 00:00
НА ПЕРШІЙ ЗУПИНЦІ ПОДОРОЖУЮЧИХ ЗУСТРІЧАЄ ЦЕРКВА ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО / КАРПАТСЬКИЙ ТРАМВАЙ СЬОГОДНІ ПІОНЕРИ ВУЗЬКОКОЛІЙКИ

Романтики Середньовіччя подорожували в каретах, а сучасні туристи все частіше обирають вузькоколійки. Приміром, надзвичайної краси Альпи відкриваються із вікон вагончиків поїзда, котрий мчить зі швидкістю 60 км вузькою колією Австрії, у Румунії, де лише одна вузькоколійна залізниця, туристи мають змогу побачити замок Дракули, а в Словенії — солоні озера...

Такий перспективний, але малорозвинений вид туризму — подорожі збереженими вузькоколійками — в Україні стає все більш популярним та навіть прибутковим. У нас вузькоколійні маршрути (шириною 750 мм, в той час як звичайна залізнична колія має 1520 мм), прокладені на Рівненщині, Львівщині, Закарпатті та Івано-Франківщині — серці вузькоколійного туризму. Однак більшості українцям невідомо про існування вузькоколійної залізниці: із 20 знайомих, яким ми розповіли, що їдемо вузькоколійкою, лише двоє зрозуміли, про що йде мова.

ЯК ЦЕ ПОЧИНАЛОСЯ

У Європі активне будівництво залізниць почалося в 60-х роках ХIХ століття. Вони швидко завойовували першість у перевезенні пасажирів, сировини, військової амуніції. Паралельно з будівництвом стандартної залізниці, в передгірських й гірських зонах з останньої чверті століття велося і будівництво лісових вузькоколійок завширшки 700-760 мм. Рух по них здійснювався за допомогою коней, локомотивної та моторної тяги. Початкове призначення — доставка зрубаних стовбурів дерев із карпатських лісів безпосередньо на лісопильні та лісохімічні заводи, транспортування робочої сили. Наприклад, мала залізниця довжиною 17,9 км доходила до самого двору Ужгородської меблевої фабрики «Мундус». Коли лісосіка свій ресурс вичерпала, дорогу демонтували. Часто на демонтаж не вистачало сил, і про вузькоколійку «забували».

Вузькоколійні залізниці довго служили Австро-Угорській імперії, згодом і колишньому Радянському Союзу. Пізніше багато з цих залізниць ліквідували (зокрема, під Говерлою і біля Сколе), віддавши перевагу автотранспорту. Тепер вузькоколійки в європейських країнах успішно розвиваються. Зокрема, в Австрії вони щороку перевозять тисячі туристів. Найсучаснішими, прибутковими і захоплюючими вузькими коліями славиться Швейцарія. Туристи із задоволенням відпочивають у такий незвичайний спосіб, коли відчуваєш гармонію з природою, перебуваєш далеко від асфальту та шуму, поглинаєш романтику гір і не зазнаєш жодних буденних стресів.

Відомий дослідник українських вузьких колій — австрієць Вольфрам Венделін — уже видав три книги німецькою мовою про історію вузьких колій на Східній Галичині, Північній Буковині та у Вигоді. А у 2004 році спільно із екогромадською організацією WETI зі Львова навіть здійснили екопросвітницьку подорож «Екоосвіта — вузькоколійками». Протягом неї волонтери організації, студенти й учні закладали основи нового виду туризму, а також провели лекції із ботаніки. Такі своєрідні уроки на лоні природи — найкращий спосіб засвоєння матеріалу.

Також за 11 років досліджень Вольфраму вдалось зібрати близько 500 старих фото, які розміщені у його книгах, а пізніше будуть передані австрійському історичному музею. Завдяки працям Вольфрама про вузькі колії та дикі Карпати довідались іноземці: вже близько 60 європейців проїхались у Карпатському трамваї.

КАРПАТСЬКИЙ ТРАМВАЙ — ДО ВАШИХ ПОСЛУГ

Мало хто знає і про громадську організацію «Карпатський трамвай», яка уже шість років поспіль організовує однойменний науково-практичний Форум для ентузіастів та прихильників вузьких колій. Цього року у Форумі, початковий етап якого відбувся в кінці червня, взяли участь близько 30 осіб. Серед них — представники від громадської організації «Разом», партії «Пора», дирекції парку «Знесіння», Львівської залізниці, журналісти.

Перший день Форуму відбувся у Львові за маршрутом «Підзамче — Личаків». Його протяжність — 2,7 кілометра, а сам маршрут пролягає в межах регіонального ландшафтного парку «Знесіння».

...Вирушаємо дрезиною, назвали яку, до речі, на честь винахідника К.-Ф. Дреза. Минаємо старий залізничний міст і за декілька хвилин приїжджаємо на першу зупинку, з якої видніє зелений шпиль церкви Вознесіння Господнього. Спочатку це була кам’яна козацька церква, датована 16 століттям. Та, яку бачимо сьогодні, відбудована 1901 року. Назва церкви походить від назви села, яке було тут декілька століть тому.

— Коли ми створювали тут регіональний ландшафтний парк, не було сумніву, як його назвати. Парк «Знесіння» відтворює давню назву цієї місцевості. Зелений масив від церкви на схід загальною площею 312,1 га — територія парку, основна функція якого, насамперед, туристична, а не промислова чи житлова, — наголошує директор парку Олесь Завадович, один із учасників Форуму.

Праворуч церкви — гора Баба. За гіпотезами археологів, тут в дохристиянські часи були капища і городища — місця, де оборонялися від ворогів, приносили жертви, палили жертовні вогні. На цій горі стояла кам’яна жіноча фігура ідола, а на горі, де церква, яка називалася «Дід», стояв кам’яний ідол у чоловічій подобі. За давньою легендою, яку сьогодні розповідають археологи, коли Дід з Бабою сварилися, на Знесінні гриміло, а коли Дід доводив Бабу до сліз, на Знесінні починав падати дощ...

До розповідей директора парку «Знесіння» активно долучається машиніст Львівської дитячої залізниці Володимир Колотовкін. Ентузіазм в очах і експресивність рухів цього чоловіка свідчать про глибоке захоплення всім, що відбувається. На кожній зупинці пан Володимир має свою розповідь, що стосується чи то історії Львова, чи історії залізниці. Машиністом працює з 1962 року і мріє колись відкрити свій власний музей.

— Маю багато цікавих речей, які можна буде показати. Хотілося б передати знання про все це наступним поколінням, — каже машиніст-ентузіаст.

Ще одне важливе місце для огляду звідси — гора Хомець. Унікальність її в тому, що лише на цій горі у Львові росте степова і скельна рослинність. Стоячи на мості над потоком «Кривчицьким», з якого оглядаємо місцевість, можна помітити, що тут, окрім широкої колії 1520 мм, збереглася колія шириною 1435 мм, яка нині активно використовується в Європі, а в нас функціонувала більше як 20 років тому.

І знову сигнал про відправлення. Курсуємо до кінцевої зупинки маршруту. Дорогою зустрічаємо людей, здивованих групою, що мандрує недіючою колією, і привітно вітаючи нас. На жаль, можна побачити, як ділянки невеликих лісочків чергуються зі звалищами сміття, що, мов лишаї на тілі землі, нагадують про шкоду, яку завдає людина природі, забуваючи про своє покликання оберігати її.

Планів у організаторів проекту назбиралося чимало. Найперше, треба очистити територію від сміття, залучивши громадських активістів та всіх, кому небайдужа природа. А потім...

— Чому б не зробити «країну казок»? Придумати сюжети, зробити екскурсії коліями залізниці тими місцями, де жили і про які писали Іван Франко, Леся Українка. Можна організувати фестивалі української авторської пісні, — захоплено каже Ярослав Городчук, начальник геофізичної станції Львівської залізниці, учасник Форуму «Карпатський трамвай».

Водночас для втілення задумів у життя існує чимало проблем. Зокрема, організатори маршруту невпевнено відповідають на питання, що стосуються фінансування проекту. Сподіваються на те, що до «Євро-2012» знайдуть інвестора, який був би по-справжньому зацікавлений у розвитку проекту. Не вистачає і активнішої співпраці з представниками ЗМІ, які б забезпечили ширшу промоційну кампанію. Не менш важливою проблемою, що може зашкодити вдалій реалізації задуму, є ймовірність підвищення рівня злочинності в місцях майбутнього туристичного маршруту, оскільки основний його відрізок зосереджений у парковій зоні, що є сприятливим середовищем для злочинців. Якщо правоохоронні органи не нададуть відповідного захисту, туристи можуть стати легкою здобиччю. Отже, велика увага має приділятись безпеці перевезення туристів...

ІЗ ВИГОДИ — НАЗУСТРІЧ ДИКІЙ ПРИРОДІ

Ще один цікавий маршрут є у селі Вигода. Це — типове галицьке селище. У 1878 році — лише через 17 років після «народження» першої в Україні Львівської залізниці — віденський підприємець Леопольд фон Поппер заснував тут невеликий тартак, а потім проклав вузеньку колію — лісову вузькоколійку, яку колись називали «конка». З того часу минуло 130 років, а єдиний в Україні лісовий залізничний маршрут і надалі залишається найзручнішим способом для вивезення деревини з гір. У вихідні дні вузькою залізницею проводяться екскурсійні поїздки.

— Без промислового використання вузькоколійки неможливо було б розвинути туристичний бізнес, адже загальні витрати на утримання вигодської вузькоколійної залізниці довжиною 73 км щомісяця становлять 250 тисяч гривень, — розповів заввідділом туризму ТзОВ «Уніплит» Любомир Яцків.

Серед зелених насаджень сховався «Карпатський трамвай». Три вагончики, кожен відмінний від іншого. Заходимо в один із них. У ньому ще залишився запах свіжостесаного дерева, судячи з чого можна сказати, що діє він віднедавна.

— Це вже шоста поїздка цього вагончика «кабріолета»,який назвали так, бо верх має покриття, а боки відкриті. Наш вагончик навіть кращий, ніж подібні моделі вагонів в інших країнах, — пишається пан Любомир.

Коли всі зібралися, трамвайчик видає веселий гудок, після чого рушаємо. Вузькоколійний маршрут проходить від селища Вигода до с. Сенечів по долині річки Мізунки з екскурсіями до заказника Ширковець, мінеральних джерел, карпатських водоспадів.

Переїжджаємо старим мостом річку Свіча. Поруч тече Мізунка. За однією з версій, на перетині цих двох річок було вигідне місце для промислу, тому й утворилося поселення Вигода. Вночі пройшла злива, через що вода в цих річках зараз каламутна і бурхлива, лякає своєю стихійністю і незвіданістю. Проте тоді, коли світить яскраве сонце, у прозоро-блакитній воді можна побачити своє відображення.

Сьогодні маємо проїхати 28 км — 14 в одну і стільки ж у зворотну сторону. Проїжджаємо повз заказник «Ширковець», на території якого росте «Карликова сосна» висотою 2 м. Цей вид сосни живиться болотом і може жити 300-350 років. До речі, 1972 року із супутника проводилася зйомка цієї місцевості і 1974 року її визначили як екологічно чисту... Ще декілька кілометрів і трамвайчик зупиняється.

— Хто любить екстрім — за мною! — командує пан Любомир і вказує на міст без поручнів, збитий з дощок, що подекуди відсутні взагалі, який маємо перейти. В такому стані тут перебувають майже всі мости і тому потребують капітального ремонту.

На зворотному шляху спілкуємося з пасажирами. Богдан Циніцький з 4-річним сином Антончиком приїхали з Полтави до Трускавця в санаторій. Вирішили поїхати на екскурсію вузькоколійною залізницею.

— По дорозі від Полтави до Харкова ви не побачите жодних височин, про гори годі й говорити. А тут — така краса! Людям, які не зважуються сюди приїжджати, просто не вистачає інформації, де і як можна безпечно та комфортно відпочити. Тож коли мають можливість вибирати між Карпатами і морем, то вибирають останнє — швидше і надійніше. Але я завжди залишався задоволеним поїздками в Західну Україну. А от стосовно екскурсії, хотілося б поїхати далі в гори. Мені і жителям інших регіонів України також було б цікаво почути не лише легенди, а й про звичаї та сучасний побут місцевості. Наприклад, як складають ці копиці (показує на ряд копиць за вікном) і те, як вони називаються, — розповів пан Богдан.

...Так за розмовами непомітно прибули на місце, звідки відправлялися. Продовження колії — ось, що потрібно карпатському трамвайчику — вважають машиністи. Адже за 76 кілометрами відкриваються ще більш вражаючі та казкові краєвиди карпатських гір.

Людмила ЛЕВЧЕНЮК, Дарина ПОПІЛЬ, студентки ЛНУ ім. І.Франка
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments