Відкриття Персії

Для переважної більшості українців Іран є країною, яку треба побачити власними очима, щоб подолати стереотипи, які існують щодо закритості та дуже суворої релігійності цієї ісламської держави.

ЕЛЕКТРОННІ ВІЗИ

Насправді Ісламська Республіка Іран є відкритою і дружелюбною для гостей країною. В цьому можна переконатися, прибувши в аеропорт у Тегерані імені Аятоли Хомейні. Тут візу видають буквально за 10—15 хвилин і не надто вимагають указувати точну мету поїздки і адреси та телефони сторони, яка запрошує. Головне спочатку сплатити в одному вікні за медичну страховку, яка коштує 14 євро, а потім в іншому за візу — 80 євро. Тим часом вам оформлюють візу. І найголовніше, що у мене викликало здивування, в паспорті не було поставлено штемпеля про видачу візи. Як пояснив мені іранський службовець, зараз Іран оформлює електронні візи, і тому жодних відміток про в’їзд чи виїзд з Ірану в паспорті не ставлять.

МОЗАЇКА ВСЕРЕДИНІ МЕЧЕТІ ІМАМА

ДЕНЬ ІРАНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА СЕЛФІ ПІД БАШТОЮ АЗАДІ

Так збіглося, що я прибув у Тегеран 11 лютого, то, звісно, захотів відвідати площу Азаді, що перекладається з перської мови, як Площа Свободи. На цій площі розміром 50 тис. кв. м розташована Башта Азаді, яка раніше називалась Баштою Пам’яті Шахів. Справді, на цю площу йшов безперервний потік людей, попри те, що йшов дощ і всі урочисті заходи, виступи лідерів країни вже завершилися. Тому з одного боку вулиці потік людей, дорослих, жінок, дітей, навіть інвалідів, рухався до площі Азаді, а з протилежного — люди поверталися до своїх домівок.

МАЛЮНКИ ВСЕРЕДИНІ ПАЛАЦУ СОРОКА КОЛОН, ЯКИХ НАСПРАВДІ 20

Хто бажав, міг по дорозі скуштувати різну їжу, яку продавали вуличні торгівці, а також побачити деяку військову техніку: танк і бронемашини, в тому числі «Хаммер». Звісно, ледь не всі іранці фотографувалися на тлі прапора чи плакатів, робили селфі. Один молодий чоловік з дитиною тримав постер з написом «40 років революції» і позував для всіх бажаючих.

Діставшись до Башти Азаді, всі фотографувалися на її тлі чи робили селфі.

І вразило те, що одразу після завершення заходів з участю вищого керівництва комунальні служби почали прибирати вулиці, на яких було повно сміття.

До Башти Азаді разом із дипломатом довелося добиратися пішки, залишивши машину за 4,5 км. А назад можна було доїхати громадським транспортом, який у цей день був безкоштовним. І тут можна було познайомитися з особливістю Тегерана — наявністю відгороджених смуг для автобусів.

ПАРК МЕЛЛЯТ І ПАРК ВОГНЮ ТА ВОДИ БЕЗ ВОДИ, АЛЕ ПІД ДОЩЕМ

Того дня, 11 лютого, на честь свята всі музеї були закритими. Тому не вдалося потрапити до Музею коштовностей, де знаходяться один із самих відомих алмазів світу — «Дарія-інур» (Океан світу), корона шаха Пехлеві та багато інших ізумрудів та брильянтів державного валютного фонду. Тут можна помилуватися ще одним відомим експонатом музею — величезним глобусом з підставкою із золота. Океани, моря, суша відображені на ньому різнокольоровим камінням, лід Арктики та Антарктики виконано із перлів.

І однією з найпопулярніших пам’яток Тегерана є Палац Голестан — палац роз, побудований у XV столітті. У чотирьох залах, двох галереях і павільйоні цього унікального палацового комплексу представлені унікальні пам’ятники та експонати.

ОСОБЛИВІСТЬ ПЕРСЬКИХ КИЛИМІВ

Зрештою вдалося прогулятися у парку зі скульптурами, який називається «Парк меллят» (національний парк), а також у Парку Аб ва аташ (парк вогню та води). Попри те, що йшов дощ, в обох парках можна було побачити чимало тегеранців... і котів. А в «Парку меллят» подивитися на перший іранський поїзд та оленів у невеличкому зоопарку.

Ще однією особливістю Тегерана та Ісфахана (це вдалося побачити на власні очі) є наявність щитів із цитатами з Корану арабською та англійською мовами.

У столиці Ірану також впадає в очі величезна кількість портретів шахідам та муралів на різні теми.

ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПЕРСЬКИХ МЕЧЕТЕЙ 

Потрапивши з Тегерану в Ісфахан, який знаходиться на відстані майже 400 км, розумієш, що справжню Персію представляє саме це місто. Тут сила-силенна дуже красивих пам’яток ісламської архітектури ХІ— ХІХ століть. Найвідомішою є площа Імама величиною 80 тис. кв. м, яка поступається лише Таньяньмень і яку називають Несф-е джехан (половина світу). Вона завжди багатолюдна.

На цій площі розташована побудована в ХVІІ столітті мечеть Імама, занесена у світову спадщину ЮНЕСКО. Вона має площу 23 тис. кв. метрів і її визнано енциклопедією архітектури Ірану.

У ПАРКУ ВОГНЯ І ВОДИ ТА ПАРКУ СКУЛЬПТУР

Екскурсовод Аїда Жаксибаєва розповіла про особливості цієї мечеті, яка є перською або, іншими словами, шиїтською і відрізняється від сунітських мечетей.

Однією з головних відмінностей перської мечеті, за словами екскурсовода, є наявність символу руки на верхівці купола мечеті. «Рука на мечетях, — розповідає Аїда, — з’явилася давно і як певний символ була поширена на територіях від Середземного моря до Месопотамії. В ісламі одне з головних значень цього символу — це п’ять перших, хто прийняв іслам: пророк Мухамад, його дочка Хатіма, її чоловік Алій і два сини — Хасан і Хусейн.

Окрім того, ця мечеть відрізняється від сунітської наявністю величезної кількості арок, айванів, веранд, напіварок, а також внутрішнього дворика з вивистим входом усередину.

Класичною персидською мечеттю є чотириайванна мечеть. Це звивистий вхід, потім восьмикутна приймальня — хажді, з якої потрапляєш у двір, прикрашений обов’язково рівномірними та гармонічно збалансованими великими арками, які потім переходять у купольний простір.

У іранських мечетях дуже багато простору, дуже багато стовпів, які підтримують арки та формують простір, що справа і зліва від купола. І ще однією відмінністю є оформлення керамічною плиткою, яка викладена мозаїкою або оздоблена намальованими на ній зображеннями».

ПРО АРХІТЕКТУРНУ СПАДЩИНУ ШАХА АББАСА

Цікава історія пов’язана з палацом Алі-Капу — «Імператорським палацом», розташованим на площі Імама і побудованим Шахом Аббасом І у 1597 році. У цій будівлі висотою 38 метрів на останньому поверсі знаходиться музикальна кімната, в якій, за словами Аїди, правитель відпочивав, слухаючи музику. 

Ще одна, пов’язана з Шахом Аббасом ІІ пам’ятка, — це Чехель Сотун (Палац сорока колон), хоча насправді там 20 колон і вони відображаються в ставку, що розташований перед цією будівлею. Цей шахський палац служив для аудієнцій. Усередині багато фресок з сюжетами, що відображають різні періоди перської держави. Аїда дуже детально розповіла захоплюючі історії про дійових осіб, які зображені на фресках, та про тогочасну моду і зокрема ідеали жіночої краси. Найкраще можна переконатися в цьому, відвідавши Палац сорока колон із дзеркалами на вході.

Також треба відзначити, що до найкращих архітектурних споруд в Ісфахані належать мости через річку Заянде-руд. Найбільшою популярністю серед містян користуються дві такі споруди. Побудований шахом Аббасом ІІ у 1650 році міст Хаджу довжиною 123 метри має 24 арки. Інший міст — Сі-о-Се Поль, що в перекладі означає 33 арки, побудований шахом Аббасом І. Він є найдовшим в Ісфахані — 295 метрів. Увечері на обох мостах збираються містяни, які (зокрема цьогоріч — 12 лютого) насолоджуються тим, що річка кілька днів тому після опадів та снігопаду наповнилася водою.

Ще однією перлиною Ісфахана є готель Аббасі, який було побудовано за правління царя Сулфана Хусейна з Сефевидом майже триста років тому. Його внесено до світової скарбинці ЮНЕСКО.

ПЕРСЬКА БАНЯ ТА ІСФАХАНСЬКИЙ БАЗАР

Також вражаючою пам’яткою Ісфахана є збережена як музей баня Алі Кулі Ака. З одного боку баня відображає культуру древніх персів, а з іншого — демонструє майстерність і винахідливість у будівництві цього комплексу, де спеціально підігрівається підлога за допомогою колодязів, якими йде тепло у різні частини приміщення.

По периметру усією площі Імама знаходиться базар, де можна придбати прекрасні витвори з бронзи, бірюзи, різні прикраси, витончені й дуже красиві шкатулки хатомкар, хусточки, скатертини, виготовлені за допомогою техніки калемкор, а також чудові персидські килими. Про структуру і характерні риси та регіональні особливості персидських килимів Аїда розповідала майже годину.

Треба відзначити, що музеї в Ірані є платними. Тут навіть сплачувати доводиться за вхід у мечеті. Ціна квітка буває 200 тис. (1,7 долара) або 300 тис. ріалів (2,5 долара) для іноземців і в 10 разів дешевше для іранців.

Їжа в Ірані також не є дорогою, тут можна у звичайному ресторані пообідати чи повечеряти за 3 — 5 доларів на двох. Смачні бургери з колою чи безалкогольним пивом обходяться у 2—3 долари максимум.

Ще однією цікавою особливістю Ірану є те, що мечеті та мавзолеї тут будуються на пожертвування. Так було з музеєм Аятоли Хомейні, який будувався майже 20 років у Тегерані. Так само будується понад десять років найбільша мечеть у столиці Ірану.

Підсумовуючи, можна зазначити, що іранці бережуть та цінують свою історію, свою історичну спадщину. Всі будівлі, споруджені шахами, збережені, хіба що на деяких фресках лише було стерто надто відверті місця.