Інколи здається, що історія нічого не вчить. Але це не так. Вона таки вчить — якщо в цієї вчительки життя НАВЧАЮТЬСЯ
Володимир Панченко, український літературний критик, літературознавець, письменник

Чи здатна Громадська рада на добру пораду?

21 квітня, 2010 - 00:00

Як гадалося, так і сталося. Скепсис стосовно дієздатності та ефективності створеної 2 квітня Громадської гуманітарної ради при Президенті України, висловлений серед інших і автором цих рядків, виявився вмотивованим. Бо ж ані ця рада як інституція, ані окремі члени ради ніяк не зреагували на дві воістину скандальні — в сенсі гуманітарної політики — вістки: про заборону Міністерством культури і туризму V Міжнародного конкурсу виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича та про наявність у проектах домовленостей України з Міжнародним валютним фондом пункту про скасування податкових пільг для книговидавців.

А тим часом реагувати на такі речі Громадська гуманітарна рада покликана за своєю місією, оскільки вона «є консультативно-дорадчим органом при Президентові України, створеним з метою врахування суспільно значущих інтересів у вирішенні найважливіших питань гуманітарного розвитку» і діє, зокрема, задля «забезпечення взаємодії органів державної влади, громадських організацій, підприємств, установ і організацій у питаннях сприяння консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, збереження традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної самобутності національних меншин України». А конкурс імені Гната Хоткевича і, тим більше, обкладання новим значним податком вітчизняного книговидання — хіба вони не входять у сферу компетенції та відповідальності зазначеної ради, попри весь казенно-бюрократичний характер її формування?

Втім, можливо, якісь рухи з боку членів ради і були — але чому ж вони тоді не були публічними, бо хіба може якась громадська інституція (чи така, що хоча б претендує на статус громадської) діяти непублічно, таємно від української громадськості?

Тим більше, що активне та швидке публічне втручання у ситуацію навколо конкурсу імені Гната Хоткевича могло б допомогти розв’язати нагальні проблеми й унеможливити виникнення у майбутньому подібних скандалів міжнародного рівня — адже в кінцевому підсумку з’ясувалося, що жодної заборони з боку керівництва міністерства не було, а вся знакова колізія виникла внаслідок якихось дурнуватих бюрократичних ігор.

Ну а намагання зняти податкові пільги з українського книговидання — це вже не просто ознака негараздів у Данському королівстві, це річ стратегічно небезпечна для країни — навіть на рівні обговорення. Бо є теми, які взагалі не можуть бути предметом переговорів будь з ким, і одна з них — це умови розвитку нашого книговидання. Вони й сьогодні не ідеальні, але якщо їх погіршити, причому істотно (а зняття податкових пільг призведе до цього), то всі розмови про перспективи України як високорозвиненої європейської держави вмить перетворяться на пустопорожні балачки.

Іншими словами, йдеться саме про стратегічну проблему, без остаточного (раз і назавжди) розв’язання якої гуманітарні права українських громадян (незалежно від мови, якою вони розмовляють) опиняються під загрозою. І що ж ми бачимо? Оперативно реагує постійно діюча організаційна група акції «Україна — зона культурного лиха». У її зверненні до голові представництва МВФ в Україні Макса Альєра та віце-прем’єра України Сергія Тігіпка речі названі своїми іменами: йдеться про спробу знищення вітчизняної книги. У лютому 2004 року подібна спроба, вчинена тодішнім урядом, призвела до низки акцій протесту, зокрема спалення письменниками рукописів своїх ненадрукованих творів під будинком Кабміну. «Якщо МВФ приєднається до економічних репресій проти вітчизняної книжки, наступна акція зі спалення рукописів відбудеться вже під вікнами представництва МВФ, а ті люди, підписи яких стоятимуть під документом, персонально будуть оголошені ворогами української культури, — сказано у зверненні. — І якщо представникам української влади це байдуже, а дехто з них навіть пишається подібними вчинками, то представники Європи, які принаймні на словах позиціонують себе як культурні люди, навряд чи зможуть спокійно сприйняти таке звання — тим більше, що про нього буде оголошено через усі можливі міжнародні інформаційні канали. Імена людей, які спалили Олександрійську бібліотеку, лишилися невідомими, проте це не зменшує їхньої провини перед людством. Ваші імена будуть відомі усім і прокляті усіма людьми, яким не байдужа доля національних культур, що разом утворюють велику світову культуру і без яких вона ніколи не буде повноцінною».

До цього можна додати, що жодного економічного зиску для держбюджету скасування податкових пільг у книговиданні не дасть: і без того кризовий час наклав свій негативний відбиток на обсяги продажу друкованої продукції, а плановані істотні підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, плати за газ для населення та ціни оренди торговельних точок зроблять книговидання ще більш ризикованим бізнесом. Тоді як скасування податкових пільг матиме наслідком згортання торгівлі, закриття видавництв, скорочення робочих місць і таке інше. Зібрати ж податки із мертвої чи «замороженої» галузі ще нікому не вдавалося, навіть вітчизняним податківцям...

Отож, перша громадська реакція на ці наміри чиновництва МВФ та уряду України вже є. На черзі — публічні акції інших структур громадянського суспільства, частину з яких призначено на Всесвітній день книг та авторських прав — 23 квітня. А чи прореагує до того часу на ситуацію Громадська гуманітарна рада при Президенті — чи літераторам знову доведеться палити свої рукописи під Кабміном та пікетувати представництво МВФ? Ближче майбутнє, схоже, остаточно розставить усі крапки над «і» як щодо турботи влади про вітчизняну культуру, так і щодо дієздатності Громадської ради.

КОМЕНТАР

Дмитро СТУС, публіцист:

— Взагалі, якщо говорити про ефективність роботи державних структур, всі вони сьогодні є дуже неповоротними. Що стосується розвитку гуманітарної сфери, зокрема Громадської гуманітарної ради, тут поки що ведеться робота по розробці концепції, яка, можливо, навіть буде оприлюднена в прямому ефірі. Далі ж постане питання її втілення. На даний момент в мене складається враження, що робота проводиться системна, але який буде результат, передбачити поки що складно. Установче засідання Громадської гуманітарної ради заплановане на цю п’ятницю, тому рада ще не може виступати як офіційна інстанція, а відтак приймати якісь рішення.

Щодо наявності у проектах домовленостей України з Міжнародним валютним фондом пункту про скасування податкових пільг стосовно книговидання — це питання радше до економістів. Проте, я розумію, що відмовлятися від кредиту через книговидання, ніхто з наших ні попередніх, ні теперішніх чиновників, не думає. Звичайно, для книговидання України це негативна річ, якщо не сказати проблема. Але у нашої держави за ці двадцять років взагалі не було чіткої стратегії розвитку видавничої галузі. В основному переважали хаотичні, популістські рішення нетривалого характеру. Більш менш сприятливим був період за часів другого строку повноважень Леоніда Кучми, але, скоріш за все, це був епізод, ніж закономірність.

Сьогодні нам необхідно відновлювати мережу поширення української книги, яку без втручання держави зробити неможливо. Безумовно, треба забезпечити доступність книги для мешканців райцентрів та сіл, які по суті перестали читати українську книжку, бо для них вона стала недоступна. Чи буде можливість розробити і впровадити комплексну програму? На сьогодні, я можу лише сказати, що ми збираємося присвятити книговиданню окреме засідання ради. Але це буде приблизно через місяць.

ДО РЕЧIІ

V Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича відбудеться у листопаді, повідомляє прес-служба Міністерства культури та туризму. Домовленості про час проведення Конкурсу було досягнуто під час зустрічі Міністра культури і туризму Михайла Кулиняка з директором цього конкурсу, віце-президентом Фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича Костянтином Черемським. За результатами зустрічі, директор конкурсу Костянтин Черемський повідомив, що прикра ситуація, яка привела до того, що конкурс не відбудеться у заплановані терміни — з 18 по 27 квітня 2010 року, — сталася через те, що деякі працівники міністерства перевищили свої посадові обов’язки і поінформували його, що конкурс скасовується, оскільки міністерство не має можливості його профінансувати.

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ